Військова сила держави — ступінь і інтенсивність реального впливу військ, могутності держави з тією або іншою метою на інші держави або систему міждержавних відносин. Основним структурним елементом військової сили держави як першої похідної військової могутності є збройні сили держави, які протягом тисячоліть людської історії створюються та утримуються органами державної влади як ефективний засіб досягнення військово-політичних цілей на міжнародній арені та забезпечення внутрішньодержавних політичних інтересів. Перманентне перетворення військової могутності у військову силу — політична норма існування державного утворення за будь-якої історичної епохи. Політологічною проблемою є вплив на формування і використання військової могутності (військові сили) держави позаармійських збройних формувань, наявність і функціонування яких не порушує внутрішньодержавних та міжнародних юридичних норм. В сучасній Україні сукупність силових структур (додатково до Міністерства оборони України) утворюють збройні формування Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України тощо. Загальна кількість «силовиків» в Україні, об’єднувана вищезазначеними органами, наприкінці 1990-х pp. становила близько 1,1 млн. чол. |