Внутрішня політика

Внутрішня політика — комплекс заходів, що охоплює напрями економічної, національної, демографічної, соціально-інтеграційної, соціально-культурної, примусової і т. п. діяльності держави, її структур та інститутів, зорієнтованих на погодження інтересів різних верств населення. Зміст внутрішньої політики та її характер залежать від природи панівних класів, верств, груп, політичних партій, котрі, спираючись на владу, прагнуть зміцнення свого панування, збереження і розвитку існуючих суспільно-політичних відносин. Фундаментом внутрішньої політики є співвідношення соціально-економічних умов, що склалися на даному етапі розвитку суспільства, та похідне від нього співвідношення пануючих у суспільстві класів та інших суспільних груп, що визначає пріоритетність цілей, вибір методів та засобів, ступінь задоволеності проміжними результатами внутрішньополітичного розвитку. Внутрішня політика здійснюється владними структурами, котрі спираються на економічну і політичну могутність держави, а також на харизматичність чи релігійний авторитет політичних лідерів.

Методи розв’язання внутрішньополітичних завдань зумовлені монополією держави на політичну владу в суспільстві, котра в досягненні своїх цілей почасти спирається не лише на мирні, а й на насильницькі засоби. До широкого арсеналу названих засобів належать: економічні важелі й пільги; створення соціально-престижних і непрестижних суспільних статусів, стимулювання та розвиток соціального замовлення в необхідному напрямку; пропагандистські і репресивні заходи; цілеспрямована організація соціального виховання, загальної та спеціальної освіти; паспортний, візовий і митний режими; бюрократична регламентація в різноманітних сферах людської діяльності; заходи у сфері охорони здоров’я та спорту; створення нових робочих місць і перепідготовка кадрів і т. ін.

Внутрішня політика багато в чому є визначальною для розвитку зовнішньої політики і, навпаки, піддається серйозному впливу останньої. Взаємодія зовнішньої та внутрішньої політики в теоретичному плані знайшла свій вираз у концепціях «циклічного розвитку силової політики» й «балансу сил», які базуються на тому, що й внутрішня, і зовнішня політика є боротьбою за силу, яка модифікується лише різними умовами, що складаються у внутрішній і міжнародній сферах. І навіть у разі критичного ставлення до вищеназваних концепцій безсумнівним залишається вплив зовнішньополітичного середовища на внутрішню політику, який завжди посилюється в умовах нестабільності соціально-політичної ситуації всередині держави.