Воєнна доктрина

Воєнна доктрина (лат. doctrina — учення) — головний документ певних соціальних сил та спеціально утворених ними інститутів влади, в якому викладені основні принципи та зміст їхньої військової політики. Спираючись на оцінку геополітичного, економічного та соціального стану країни, держава (чи інший суб’єкт політики) у воєнній доктрині формулює свої військово-політичні цілі та міжнародні пріоритети в галузі забезпечення національної безпеки; показує можливі причини воєнної небезпеки та своє ставлення до війни, до ядерної та інших видів зброї; розкриває основні напрямки забезпечення військової безпеки, закріплює основні завдання збройних сил та принципи їх будівництва, порядок підготовки збройних сил до захисту від агресії. У воєнній доктрині можуть бути зафіксованими також військово-економічні аспекти політики: мета і принципи військово-економічної політики; військово-технічні пріоритети; порядок підготовки держави і населення до оборони та ін. У воєнній доктрині, як правило, розкриваються погляди на проблему входження у військово-політичні союзи, можливих союзників у забезпеченні національної безпеки та потенційних противників. Сутність та зміст воєнної доктрини принципово залежать від суспільно-політичного устрою країни. Досвід свідчить, що більш цивілізовані, демократичні країни, як правило, розв’язують політичні проблеми мирним шляхом, спираючись на міжнародні правові норми та підтримку міжнародного співтовариства. На основі воєнної доктрини розробляються концепції розвитку видів збройних сил, родів військ та інших військових формувань і конкретні програми їх реалізації.

Див. також Війна.