Воєнні злочинці

Воєнні злочинці — особи, які вчинили злочини проти світу та людства (насильства і грабежі, вбивства і катування військовополонених, знищення та викрадення в рабство мирного населення, використання хімічної та бактеріологічної зброї та ін.), які порушують закони та загальноприйняті норми ведення війни.

Відповідно до Декларації, прийнятої колишнім СРСР, США та Великою Британією 2 листопада 1943 p., головні воєнні злочинці, тобто особи, злочини яких не пов’язані з певним географічним місцем, підлягають суду міжнародного військового трибуналів, у той час як решта (неголовні воєнні злочинці) повинні нести кримінальну відповідальність перед судами окремих держав. 13 листопада 1946 р. зазначена декларація була підтверджена резолюцією ГА ООН. Угоди про перемир’я 1944/45 pp. включали в себе обов’язки колишніх сателітів фашистської Німеччини співпрацювати із союзним головнокомандуванням у справі затримання та передачі воєнних злочинців суду.

До воєнних злочинців незастосовні жодні терміни давності, на них не поширюється право притулку. Відповідно до міжнародного права вони підлягають видачі всіма державами на вимогу іншої держави, проти котрої вони вчинили злочини, для притягнення їх до кримінальної відповідальності або для виконання винесених їм вироків. Питання про видачу воєнних злочинців регулюються як внутрішнім правом окремих держав, так і міжнародними угодами, як правило, двосторонніми.