Волюнтаризм у політиці

Волюнтаризм у політиці (від лат. voluntas — воля) — позиція суб’єкта політики, згідно з якою головним фактором досягнення поставленої мети є воля, особисті прагнення та політичні наміри. Термін «волюнтаризм» запровадив до наукового обігу Е. Тенніс у 1883 р. Однак ще раніше в загальнофілософському сенсі його підґрунтя було розроблене у працях І. Канта, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, П. Лаврова, М. Михайловського та ін.

Головними ознаками волюнтаризму у політиці виступають: тотальність волі єдиного політичного інституту, неможливість вільного політичного спілкування через відсутність політичного дискурсу, тобто монологізм; ігнорування воління інших людей (воль), які не поділяють певних поглядів; орієнтація, в основному, на методи силового нав’язування волі, панування вольових аргументів у політиці; прихований від громадськості характер тлумачення політики, залаштункова боротьба у чільних партійних та державних структурах, прихований політичний вплив, маніпуляція свідомістю мас та ін. Волюнтаризм у політиці свідчить про невисоку політичну культуру суб’єкта політики, пов’язану з лицемірством, політичними махінаціями, невпевненістю у досягненні стратегічних цілей демократичними методами. Волюнтаристська орієнтація розуміння феномену влади призводить до повного нівелювання політичного дискурсу та ліквідації інститутів громадянського суспільства.

Негативні наслідки волюнтаризму у політиці виявляються в тому, що він деформує політичний процес, ігноруючи закони його розвитку, нав’язуючи неадекватні політичні дії, стримує політичний прогрес, поступальний розвиток. Ігнорування волюнтаристськими підходами наукового розуму веде до втрати розуміння об’єктивного в політиці, того, що спирається на сучасне досягнення політичної думки та методології пізнання і розуміння політичних процесів. Опора на науковий розум потрібна для більш прагматичного подолання внутрішньо-політичних та міжнародних проблем. Як показує світовий досвід, поза людським розумом немає іншої основи їх цивілізованого розв’язання. А тому піднесення пізнання політики до рівня світової науки про політику є найважливішою умовою подолання волюнтаризму у політиці.