Геополітика

Геополітика (від грец. η — земля і πολιτιχα — мистецтво управління державою) — політологічна концепція, що вбачає у політиці (головним чином зовнішній) тієї чи іншої держави засадничу, визначальну роль географічних факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи відсутність (обмеженість) природних ресурсів, клімат, кількість і густоту населення і т. ін.

Формування геополітики у самостійний напрям наукових досліджень пов’язане з іменами Ф. Ратцеля (Німеччина), Р. Челлена (Швеція) — автора самого терміна геополітика. Зазначений напрям з поч. 20 ст. складався в умовах визрівання глобальних політичних змін, швидкої інтернаціоналізації світових економічних процесів, виходу на світову арену США як провідної держави, «пробудження Азії», а потім і Африки, зруйнування традицій європейських міжнародних моделей «концерту сил» та «балансу сил», «реальної політики», які вже не давали вичерпної відповіді на виклик сучасності. Оперуючи п’ятьма факторами — території, народу, господарства, суспільства, уряду — геополітика в цей час намагається знайти оптимальну формулу, яка могла б орієнтувати уряди і народи в калейдоскопі світової політики і економіки. Особливо актуалізувались дослідження з питань геополітики після Першої світової війни у Німеччині, де був створений Інститут геополітики та спеціальний часопис «Zeitschrift für Geopolitik». Геополітичні концепції, що активно розвивалися німецькою школою, очолюваною К. Хаусхофером, значним чином зумовили зовнішньо-політичну стратегію німецького фашизму, зокрема теорію «життєвого простору», виправдання німецької агресії в 30-ті рр. і розв’язання Другої світової війни. Після Другої світової війни геополітика стає популярною в США, Японії, країнах Скандинавії, а з 50-х pp. і в Німеччині. У США і Зх. Європі в післявоєнний період геополітика набуває двох нових значень: 1) як синонім геостратегії у розв’язанні конкретних зовнішньополітичних та військово-стратегічних завдань; 2) як еквівалент політичної географії в поясненні районування політичних процесів як регіонального, так і глобального рівнів. На такій основі формувались на Заході концепції «стримування» СРСР та світового комунізму, «теорії доміно» в поясненні процесів на колишній колоніальній периферії, т. зв. «ідеалізму» зовнішньої політики США після війни у В’єтнамі та ін.

Переважна більшість сучасних політологів визнають роль географічного чинника в тому чи іншому наповненні політики даної держави, але не вважають його вирішальним і зосереджуються на взаємопов’язуванні цього чинника з національними інтересами, політичними і економічними пріоритетами, рівнем розвитку суспільства, характером державного устрою, рівнем життя населення і т. ін. Вони виходять з того, що геополітика є своєрідним синтетичним інструментом при аналізі взаємодії держав на міжнародній арені. Так, територіальні розміри такої держави, як Росія, а також її розташування на всьому євразійському просторі, наявність більшості корисних копалин тощо певною мірою впливають на зміст, характер і спрямованість зовнішньої політики Росії (правонаступництво колишнього СРСР, оголошення нею його території зоною своїх життєвих інтересів, політичної спекуляції багатими енергоресурсами, прагнення зберегти свою роль наддержави), впливають на формування ментальності народу, на політичну культуру населення й на розвиток міждержавних відносин. Відповідно і просторове розташування України дає їй право на визначення своєї специфічної геополітичної ролі — бути зв’язуючим мостом (транс’ядерною зоною) між країнами Європи і Азії. Розміри території України, чисельність її населення, потужні промисловий та аграрний комплекси, науковий потенціал, природні ресурси у поєднанні з вигідним географічним положенням дають їй право мати статус великої європейської держави з відповідною геополітичною поведінкою та геостратегічною орієнтацією. Існування та зміцнення незалежної Української держави поліпшує геополітичну ситуацію в Європі й в усьому світі, створює умови більшої стабільності та передбачуваності в сучасних міжнароднихвідносинах.

Див. також Географія політична, Глобалізація.