Глобалізація

Глобалізація (від англ. global — світовий, всесвітній) — загальноцивілізаційний процес, який справляє величезний вплив на політичну та сфери людського буття. Вищеозначений термін у 60-х pp. 20 ст. запровадили в науку відомі теоретики Римського клубу Е. Ласло, Д. Медоуз, М. Месарович, А. Печчеї та ін. Вони ж вважаються і засновниками концепції глобалізму, яка сьогодні перетворилася на метатеорію. Завершеного, загальновизнаного визначення терміна «глобалізація» досі ще не вироблено. Однак кілька досить вдалих інтерпретацій поняття глобалізація сьогодні вже існує: глобалізація трактується як «розширення світових соціальних зв’язків, які з’єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них» (Е. Гідденс); глобалізація «передбачає, що політична, економічна і соціальна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками», а також «означає, що відбулось посилення взаємодії та взаємозв’язків всередині держав і суспільства та між ними самими» (Д. Гелд); глобалізація — історичний процес посилення контактів між різними частинами світу, який призводить до зростаючої одноманітності у житті народів планети (Р. Робертсон). Загалом у визначенні терміна «глобалізація» намітились чотири основних підходи: тлумачення її як процесу зміцнення зв’язків між найвіддаленішими куточками планети; як процесу поширення по всій планеті єдиних, спільних для всього людства технологій, культури, ідей, ціннісних орієнтацій, способу життя, поведінки тощо; як виникнення спільних для світового співтовариства проблем (економічних, політичних, військових, екологічних та ін.); як процес зростання вселюдських інтересів у всіх сферах людського буття, породжуваних поглибленням взаємозв’язків і взаємозалежності країн і народів.

Глобалізація, як правило, поділяється на фінансово-економічну, технологічну, політичну, культурну, ідеологічну тощо. Фінансово-економічна глобалізація спонукає до розвитку у всьому світі ринкової економіки, посилення міжнародного поділу праці, зростання транснаціональних корпорацій, створення широко розгалуженої системи міжнародних банків і фондів, перетворення долара на міжнародну валюту та ін. Все це приводить до того, що політика «опори на власні сили», економічного ізоляціонізму й автаркії не просто невигідна, а майже неможлива річ. До того ж фінансово-економічна глобалізація створює матеріальну базу для всіх інших форм глобалізації. Політична глобалізація забезпечила і забезпечує поширення в усьому світі таких політичних цінностей, як поділ влади, парламентаризм, політичний плюралізм, багатопартійність, пошанування міжнародного права, пріоритет прав людини та багатьох ін. Є всі підстави говорити і про етнополітичну глобалізацію. Під такою формою глобалізації слід розуміти поширення по всій земній кулі національних ідей, зростання націоналізму, збільшення кількості національних держав, піднесення етнічного ренесансу, посилення політизації етнічностей, переможну ходу федералістичної революції, посилення диференціюючих процесів, зміцнення інтеграційних тенденцій і багато ін. Під культурною глобалізацією розуміють процес виникнення і поширення т. зв. «світової культури». Відбувається й ідеологічна глобалізація, тобто поширення по всій планеті певних ідей, цінностей. На думку багатьох західних науковців, після банкрутства комунізму і припинення «холодної війни» чи не єдиною панівною у світі ідеологією стає лібералізм, його теорії, концепції та ідеї.

Процес глобалізації впливає не лише на окремі країни, етнонаціональні спільноти чи їхні культури. Він справляє вирішальний вплив на цілі континенти і цивілізації. Підтвердженням тому є послаблення і занепад таких колись впливових і могутніх цивілізацій, як індійська, китайська, мусульманська та ін., однією з причин чого, поза всяким сумнівом, була «вестернізація». Процес глобалізації сприяє взаємозв’язку і взаємозалежності всіх країн і етнонаціональних спільнот, «спресовує» світ у єдине ціле, перетворює всю планету на «світове село» («global village»). І, нарешті, глобалізація, як і будь-який інший історичний процес, розвивається асиметрично (тобто з різною швидкістю і глибиною в різних регіонах і країнах), має досить складний і суперечливий характер і може призводити, особливо в політичній та етнополітичній сферах, до непередбачуваних, а часом і діаметрально протилежних наслідків.

Див. також Глобальні проблеми сучасності.