Громадський контроль

Громадський контроль (від франц. controle — перевірка) — механізм саморегуляції в соціальних системах (групах, колективах, організаціях, суспільстві в цілому), що здійснюється за допомогою нормативного (морального, правового, адміністративного і т. ін.) регулювання поведінки людей. Громадський контроль — елемент соціальних інститутів, який забезпечує дотримання соціальних норм, правил діяльності, нормативних вимог та обмежень у поведінці. Як елемент соціального управління, громадський контроль діє за принципом зворотного зв’язку. У суспільних системах це, як правило, контроль знизу. Один із способів його реалізації — міжпартійна боротьба, політична опозиція. З розвитком громадського зворотного зв’язку, контролю знизу, необхідність контролю зверху відповідно зменшується. З цим пов’язане підвищення стійкості громадської системи, ефективності самого громадського контролю. Важливою функцією громадського контролю є створення умов для забезпечення соціальної стабільності і в той же час — для позитивних змін у соціальній системі. Це потребує від громадського контролю гнучкості, здатності розпізнавати різні за соціальним змістом відхилення від норм діяльності — деструктивні, котрі завдають суспільству шкоду, та необхідні для його розвитку, які треба допускати і стимулювати. Громалський контроль реалізується у процесі соціалізації, коли відбувається засвоєння індивідом соціальних норм та цінностей, формується самоконтроль, приймаються різні соціальні ролі. Постійний вплив громадського контролю на індивіда та на владні структури здійснюється за допомогою численних реакцій на їх поведінку, цілеспрямованого та стихійного застосування соціальних санкцій організацій, членів груп та колективів, а також учасників неорганізованої соціальної взаємодії (напр., натовпу). В умовах реформ, що відбуваються в Україні, громадський контроль припускає піднесення соціальної активності населення, розвиток громадського самоврядування, народного контролю, безпосередню участь людей в управлінні.

Громадський контроль набуває найбільшого розмаху в умовах громадянського суспільства, в якому вільно розвивається асоціативне життя (його публічна сфера, сфера масових рухів, партій, угруповань), яке прагне децентралізації державної влади, здійснює взаємодію між більшістю та меншістю.

Див. також Громадська думка.