Гроцій Гуго де Гроот

Гроцій Гуго де Гроот (1583—1645) — нідерландський політичний мислитель, юрист, філософ, історик, один із засновників новітньої теорії природного права та науки міжнародного права. Головна політологічна праця — «Про право війни і миру. Три книги, в яких пояснюється природне право і право народів, а також принципи публічного права». Якщо у ранньому буддизмі, вченні Моцзи ідеї договірного походження влади висловлюються у дусі параполітології, тобто це більше здогади, припущення, а в Епікура, Лукреція та інших давніх мислителів вони набувають передконцептуальної форми, то Гроцій першим у світовій політико-правовій думці заклав наріжний камінь юридичного світогляду, створив дійсно теоретико-правові засади суспільного договору, на які згодом спирались Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк, Дж. Лільберн, Дж. Мільтон, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Т. Пейн та ін.

Держава, за концепцією Гроція, виникає із «загальножиттєвої природи людини» як загальнокорисна інституція, що стала результатом свідомої діяльності членів суспільства, як «вдосконалений союз вільних людей, укладений заради дотримання права і загальної користі». Колись народ був суверенним, але потім добровільно передав ці права обраним ним особам, що й стали носіями суверенітету. Таким же чином, тобто за згодою людей, виникла і приватна власність — священна і недоторканна. З природи людини випливає і природне право, з природного права — право божественне, а з них обох — право людське (позитивне). Але якщо право божественне і людське може змінюватись, то природне право не залежить ні від Бога, ні від людей. Рівні за природним правом люди у первісному періоді свого життя постійно ворогували, вели війни; така відсутність справедливості, доброти і любові призвела до ліквідації рівності у галузі виробництва і споживання. Але сила не повинна розв’язувати спори у міжнародних відносинах, які піддаються регулюванню загально-природного права, джерелом якого є власне природа і згода населення різних регіонів. Принцип рівності людей повинен зберігатись у придбанні речей першої необхідності, у користуванні ріками, шляхами, морями тощо.

Розроблена вченим теорія суспільного договору і природного права швидко набула популярності, про що свідчить, зокрема, той факт, що її підхопив і розвинув молодший талановитий співвітчизник Г. Б. Спіноза.