|
Делеговане законодавство — система законодавчих норм і правил, завдяки застосуванню яких орган законодавчої влади (парламент) передає (делегує) частину своїх повноважень щодо видання законів вищому органу виконавчої влади (уряду). Механізм делегованого законодавства був значно вдосконалений у 50-60-х pp., у часи загального підсилення ролі виконавчої влади («П’ята республіка» у Франції часів Ш. де Голля та ін.), з метою більш ефективного і оперативного здійснення законотворчого процесу. За сучасних умов делеговане законодавство конституційно закріплене і діє в багатьох країнах Європи з парламентською та парламентсько-президентською формами державного правління, зокрема в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та ін. Делеговане законодавство діяло і в Україні протягом 1992/93 pp., коли уряду було конституційно надано право видання декретів, що мали силу закону і діяли, якщо упродовж 10 днів з моменту їх видання Верховна Рада не накладала на них вето. У більшості тих країн, в яких застосовується делеговане законодавство, його механізм будується на основі спеціального закону, який обмежує право уряду на законодавче регулювання лише певного кола питань, як правило, соціально-економічного характеру, що не зачіпають конституційні основи державного ладу, територіального устрою, фундаментальних прав і свобод людини. При цьому уряд зобов’язаний чітко зазначити термін чинності законодавчого акта і коло питань, що ним регулюються.
|
|
