Демагогія політична

Демагогія політична (від грец. δημος — народ і αγω — веду) — форма свідомого обдурювання широких мас, спекуляція на реальних труднощах і проблемах, потребах і сподіваннях людей з метою досягнення політичного успіху. Демагогії політичній властиві фальсифікація фактів і штучно підтасована аргументація. Демагогія як політичне явище бере початок із адвокатської практики античних грецьких риторів. Перейшовши із цивільних відносин у політичні, демагогія стала політичним злом, проти якого енергійно протестував Платон.

Демагогія політична — тип політичної діяльності, боротьби за владу та її утримання, заснований на дезорієнтації тих, чиєї підримки політик потребує. Для цього демагог удається: до міфотворчості й популізму, перекручування дійсності; проголошення безвідповідальних програм, брехливих обіцянок і облудних присягань; знаходження «козлів відпущення», визначення ворогів, боротьба з якими нібито розв’яже соціальні та політичні проблеми; апеляції до низьких спонук і забобонів людей. Для демагога політична діяльність — це гра, головне питання, яке його хвилює: «Хто — кого?» Цілі демагога авантюристичні, честолюбні, корисливі. Основними носіями й запопадливими прибічниками демагогії політичної є політичні авантюристи, найреакційніші політики, політичні провокатори — усі, хто змушений маскувати дійсні свої цілі та справжнє обличчя. Протилежністю демагогу є державний діяч, тобто політик, який ставиться до оцінок і поставлених завдань з високою відповідальністю, котрий шукає не ворогів, а засад для консенсусу, співробітництва. Йому притаманні орієнтація на критичне ставлення до минулого, а не розрив з ним, він ставить перед собою не утопічні цілі, а практичні завдання досягнення політичної стабільності, покращення політичної ситуації. Однак у реальному політичному житті відрізнити державного діяча від демагога важко. Демагог, як правило, підживляється тлом політичного життя. Конкретний демагогічний хід у конкретній ситуації може видатись вигідним, таким, що обіцяє моментальний успіх. Особливо це помітно під час виборчих, пропагандистських кампаній, політичних дискусій, мітингів. Тому політичних діячів, непогрішних щодо демагогії політичної, майже не існує.

Демагогія політична найактивніше виявляється в умовах соціально-економічної та політичної нестабільності в суспільстві, занепаду духовної культури, під час передвиборних кампаній, а також у періоди гострих соціальних і політичних потрясінь (політичної кризи, революції, громадянської війни і т. ін.). Основними загальними гарантами боротьби з демагогіє політичною є плюралізм політичної системи, розвинена мережа недержавних інститутів, культура політичних відносин і критичне ставлення до політичних діячів.

Див. також Плутократія, Популізм.