Демократичний соціалізм

Демократичний соціалізм — соціально-економічна і політична концепція, яка проголошує трансформацію капіталізму в соціалізм шляхом перманентних реформ, поглиблення і розвитку демократії. Термін «демократичний соціалізм» з’явився наприкінці 19 ст. в робітничому русі Німеччини, Австрії та Великій Британії. Ідеї демократичного соціалізму розроблялись і вдосконалювались теоретиками II Інтернаціоналу, головним чином Е. Бернштейном і представниками т. зв. «австромарксизму». Суть концепції демократичного соціалізму на поч. 20 ст. полягала в необхідності поєднання принципів соціалізму з цінностями лібералізму і досягнення більш справедливого суспільного устрою шляхом здійснення прогресивних соціально-економічних і політичних реформ. Принципи демократичного соціалізму поступово викристалізувались у боротьбі з більшовицьким крилом II Інтернаціоналу, яке мало на меті захоплення політичної влади і встановлення диктатури пролетаріату. Після революції 1917 р. в Росії соціал-демократія вважала демократичний соціалізм альтернативою суспільно-політичному ладові, встановленому в колишньому СРСР. На І Конгресі Соцінтерну (Франкфурт, 1951) було прийнято декларацію «Цілі й завдання демократичного соціалізму», яка стала офіційною доктриною Соцінтерну і партій, які входили до нього, а також моделлю майбутнього суспільства. Майбутнє соціалістичне суспільство трактувалось у названій декларації як суспільство свободи, що утворюється демократичними засобами. «Без свободи, — відзначалося у цьому документі, — немає соціалізму. Соціалізм може бути здійсненим через демократію, демократія може бути реалізована тільки через соціалізм». Наприкінці 70-х pp. ряд партій Соцінтерну вилучають із своїх програм поняття «соціалістичне суспільство», запроваджуючи термін «соціальна демократія».

Згідно з концепцією демократичного соціалізму соціалізму можна досягти лише на базі, у межах і засобами послідовної демократії в усіх сферах життя суспільства — політичній, економічній, соціальній. Будь-які інші форми боротьби вважаються як такі, що деформують соціалістичну мету і роблять її недосяжною. Соціалізм проголошується загальнодемократичною течією, яка ґрунтується на соціальному партнерстві, співробітництві всіх класів і верств у здійсненні реформ, покликаних забезпечити «загальний добробут», «свободу особи», «справедливий розподіл національного доходу». В економічній сфері постулюються регулювання державою виробничого комплексу шляхом програмування, оподаткування, участі у прибутках, сприяння «соціалізації господарства», різних форм участі трудящих в управлінні виробництвом як на підприємствах, так і в межах всього суспільства. Політичною передумовою реалізації ідей демократичного соціалізму оголошується «плюралістична демократія» як різноманітність форм розподілу влади і контролю за владою, забезпечення всіх прав і свобод громадян, багатопартійності, панування закону. Передбачаються також соціальні права трудящих (на працю, освіту, відпочинок, лікування, житло, соціального забезпечення), ліквідація всіх форм гноблення, дискримінації й експлуатації.

Під впливом істотних зрушень, які відбулися в останні десятиріччя як в економіці, так і в соціальній структурі більшості країн світу, спостерігається подальший розвиток та уточнення концепції демократичного соціалізму. Першочергового значення набувають питання модернізації виробництва на основі використання досягнень науково-технічної революції, розв’язання проблем зайнятості і соціального захисту, екологічних проблем, проблеми збереження миру на землі й запобігання регіональних конфліктів.

Див. також Демократія, Соціалізм, Соціалістичний Інтернаціонал.