Демократія

Демократія (від грец. δημος — народ і χρατος — влада) — влада народу, народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, ґрунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх при розв’язанні проблем і питань суспільного врядування.

Демократія може виявлятись як у державних, так і в недержавних суспільно-політичних організаційних формах (внутріпартійна, виробнича демократія та ін.), хоч найпоширенішим є її розуміння як державної форми, форми політичного режиму на противагу антидемократичним режимам (авторитаризму, тоталітаризму, диктатурі, деспотизму, фашизму і т. ін.). За формою і способом здійснення демократія поділяється на безпосередню (референдум, пряме голосування, всенародне обговорення та ін.) і представницьку, коли рішення приймаються через депутатів та інших народних представників.

Демократія насамперед означає формальне визнання народу джерелом влади, її сувереном, тобто суб’єктом визначення характеру і змісту владних функцій, стосовно яких влада відіграє обслуговуючу роль. Ознакою демократії є визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо. Ознакою демократичних порядків при прийнятті рішень вважається чітке визначення проведення всіх процедур та процесів за допомогою регламентів. Цьому найбільше відповідає республіканська форма державного правління парламентського чи президентського типу. Демократія передбачає процедури прийняття рішень відповідно до волі більшості із визнанням і поважанням прав і потреб меншості, культуру дотримання закону й конституційного порядку, толератне, терпиме ставлення до інших думок і позицій, готовність до компромісу у розв’язанні спірних питань.

Справжня демократія є альтернативою як тоталітарно-авторитарному централізму, так і анархістського децентралізму. Це такий стиль соціальних відносин, коли їхні учасники здатні свідомо й відповідально покладати на себе функції «центру», долати відчужене ставлення до всезагального інтересу; коли авторитет сили чи майна витісняється авторитетом людяності, освіченості, компетентності тощо. Демократія — «це не тільки вільні вибори і верховенство народу, не тільки плюралізм політичних інтересів, а ще й жорстка система державної субординації із чітким розподілом повноважень, що дотримуються не тільки завдяки декретам і постановам, а й через силові структури верховних органів, обраних народом і підтримуваних ним» (А. Мігранян).

Легітимна влада демократичного суспільства залежить від волевиявлення народу. Демократія — не тільки справедливі, правові закони, не самі тільки розумно сконструйовані інститути та установи, а ще й демократично настроєне громадянство. Демократичні закони та установи не діятимуть демократично, якщо відсутня демократична свідомість громадянства, демократичний менталітет. Демократія — не тільки участь у виборах і референдумах, а й згода народу жити за умов існуючої влади, виконувати, дотримуватися її настанов. Демократичність влади полягає в її відповідності внутрішньому єству демосу. Демократичність політичного режиму може втілюватися у різних, не тільки республіканських, формах державного правління (приміром, цілком демократичними вважаються парламентарні монархії в Швеції або Голландії).

За сучасних умов політичний демократизм, окрім іншого, означає: особисту, індивідуальну свободу людини; спосіб управління суспільними справами, певний режим, порядок здійснення влади; соціальна активність, участь громадян у житті держави, у розв’язанні суспільних проблем. Демократія дає окремій особі певну міру свободи, право діяти на власний розсуд в особистому житті, свободу вибору і обрання представників влади, свободу слова тощо. Демократія — безсумнівна цінність, яка не припускає жодних обмежень. На відміну від авторитаристського патерналізму, вона нічого не дарує, але гарантує можливість кожному самому захищати себе та свій добробут, свої громадянські права, які є природними і невід’ємними. Демократія — це наказ урядові не допускати таких порядків, які б обмежували права і свободи людей. Проте, коли демократію розуміють тільки як негативну, зворотну проекцію тоталітаризму (як тоталітаризм навпаки), вона перетворюється на охлократію. Найпершою умовою демократичності суспільства є демократична настроєність громадянства, відповідний рівень громадянської культури. Демократія — це духовний стан людей, характер їхніх уявлень про самих себе, про свої права, можливості та обов’язки. Демократія буває такою, якими є самі люди. Разом з тим демократія — важлива й універсальна політична умова й засіб оптимізації організації, функціонування і вдосконалення суспільства й держави, вільного розвитку особи.

Див. також Безпосередня демократія, Влада, Демократія парламентська, Типологія держав.