Демос

Демос (грец. δημος — народ) — у Давній Греції вільне населення полісів, яке мало громадянські права. Спочатку, очевидно, так називали осіб, пов’язаних родинними узами і спільним місцем поселення; згодом — простолюд [селян, ремісників (деміургів), дрібних торговців тощо], який протистояв родовій аристократії — евпатридам. Раби і метеки (вільновідпущеники) не належали до демосу. У 7—6 ст. до н. е. демос відіграв вирішальну роль у демократичних рухах, які позбавили панівного становища родову знать.

У 5—4 ст. до н. е. демос був основою існування рабовласницької демократії; через народне зібрання й суди він суттєво впливав на політичне життя давньогрецьких держав. Однак у процесі зростання великої власності і розорення дрібних виробників демос поступово втрачав політичний вплив. Після 508 р. до н. е. в Аттиці (область Давньої Греції) демосом почали називати найменші адміністративні осередки — сільські громади, міські округи (демотікон — позначення місця народження громадянина).

Терміном «демос» позначають також народ у вузькому значенні слова — на противагу аристократії.