Держава

Держава — 1) Сукупність людей, території, на якій вони проживають, і суверенної у межах даної території влади. У цьому розумінні термін «держава» є тотожним поняттям «країна», «основний суб’єкт міжнародного права». 2) Організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою норм права спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян. Акумулюючи у своїх руках владні повноваження, держава політично інтегрує суспільство і представляє його як у внутрішніх, так і зовнішніх відносинах.

Виникнення держави пов’язане з розпадом родоплемінного ладу та утворенням суспільства як сукупності людей, об’єднаних спільними інтересами. Функції управління таким суспільством, які раніше виконували вожді племен, дедалі більше зосереджувалися у спеціальному державному апараті. Цей тривалий, складний і багатогранний процес перетворення публічної влади на владу політичну був опосередкований багатьма економічними і політичними факторами — суспільним поділом праці, виникненням приватної власності, соціальною диференціацією членів суспільства та утворенням класів, боротьбою за владу, історичними особливостями кожної епохи тощо. Названі фактори лежать в основі часової типологізації держав як держав рабовласницьких, феодальних, капіталістичних, соціалістичних, а також як їх різновидів.

Для усіх типів держав характерні ознаки, що відрізняють державу від суспільства та його політичних організацій: наявність особливого апарату управління (публічної влади); суверенітет держави, тобто її незалежність і самостійність у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики; виключне право на прийняття законів та інших нормативних актів, обов’язкових для усього суспільства або його частини; наявність апарату примусу; виключне право держави визначати грошову систему, встановлювати і стягувати податки та інші примусові збори з населення для суспільних потреб і утримання апарату управління тощо.

Призначення держави реалізується через її основні функції. У найзагальнішому значенні вони класифікуються на функції внутрішні і зовнішні. Більш конкретизованим є поділ функцій держави на економічну, політичну, ідеологічну, соціальну, екологічну, забезпечення правопорядку та оборони держави тощо. Стосовно здійснення політичної влади виділяють три головні функції: законодавчу, виконавчу і судову. Іноді до них долучають контрольно-наглядову функцію держави. Політичні фактори державної влади визначають форму держави. Під нею розуміють організацію державної влади та її устрій. По-перше, це встановлений порядок утворення та організації вищих органів державної влади. По-друге, це спосіб територіального устрою держави, відповідний порядок взаємовідносин центральної, регіональної і місцевої влади. По-третє, це засоби і методи здійснення державної (політичної) влади. Отже, форма держави визначається трьома складовими: формою державного правління, формою державного устрою і типом державного (політичного) режиму.

Щодо цих трьох елементів існують відповідні класифікації держави. За формою державного правління виділяють монархії (абсолютні, дуалістичні, парламентські) і республіки (парламентські, президентські, парламентсько-президентські, президентсько-парламентські); за формою державного устрою — унітарні держави, федерації і конфедерації; за типом державного (політичного) режиму — демократичні і антидемократичні держави (авторитарні і тоталітарні). Характером політичного режиму зумовлені і такі поняття, як «правова держава», «соціальна держава», «поліцейська держава» тощо.

Поняття «держава» слід відрізняти від внутрідержавних автономних утворень, які мають деякі ознаки держави (свою конституцію, законодавство, органи влади, відповідні атрибути і символи), але не є суверенними. Це, зокрема, стосується штатів у США, земель у Німеччині, автономних провінцій в Іспанії, республік у Російській Федерації, АР Крим в Україні тощо. За всієї різноманітності держав щодо форм правління, державного устрою, політичних режимів загальною тенденцією у сучасний період є зростання ролі держави у розв’язанні проблем суспільного розвитку. Найприйнятнішою моделлю при цьому визнається держава, яка основою своєї діяльності вважає задоволення загальносоціальних потреб, забезпечення прав та інтересів людини і громадянина.