Державна влада

Державна влада — вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об’єднань, що знаходяться на її території. Іншими словами, державна влада — це влада такої організації домінуючої частини населення, яка (організація), забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним в інтересах цієї його частини та організовує задоволення загальносоціальних потреб.

Державна влада є різновидом соціальної влади. Від інших (громадської, сімейної, корпоративної тощо влади) відрізняється рядом ознак: у кожній країні існує тільки одна державна влада, а інших різновидів соціальної влади — чимало; державна влада поширюється на всіх членів суспільства, інші влади — лише на певну його частину; тільки державна влада може розв’язувати загальносуспільні проблеми, інші ж — вирішують справи, що стосуються, як правило, тільки частини суспільства; державна влада має у своєму розпорядженні такий специфічний апарат (механізм) для здійснення своїх завдань і функцій, якого не мають інші влади; тільки державна влада встановлює формально обов’язкові для всього населення загальні правила фізичної поведінки — юридичні (правові) норми. Нарешті, лише державна влада характеризується суверенністю (суверенітетом), тобто верховенством, повнотою, неподільністю, самостійністю, формальною незалежністю від влади будь-якої організації (або особи) як у даній країні, так і за її межами.

Здатність державної влади виражати й задовольняти ті чи ті інтереси відображається поняттям «соціальна сутність державної влади». Причому тією мірою, якою держава є виразником і реалізатором інтересів домінуючої частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, державна влада є передусім владою цієї частини населення, засобом, інструментом задоволення її специфічних групових потреб. Тією ж мірою, якою державна влада є виразником і реалізатором спільних інтересів усіх суб’єктів суспільства (зокрема, забезпечує цілісність і безпеку суспільства як первинну, фундаментальну передумову його виживання), — вона є і засобом задоволення загальносоціальних потреб. У цьому полягає двоїста, діалектично суперечлива соціальна сутність будь-якої державної влади. Зважаючи на це, ті чи ті типи державної влади розрізняються насамперед за соціальною сутністю. Крім цього, державна влада може класифікуватися за формами (способами) її організації та функціонування, за методами здійснення (державні режими) та іншими критеріями.

Будучи здебільшого виразником інтересів домінуючої частини населення, а в певних питаннях — і всього населення, державна влада, однак, відносно самостійна. Ця властивість зумовлена тим, що державна влада: організаційно відокремлена від суспільства в цілому, від будь-яких груп і класів (у т. ч. від домінуючих); має власну внутрішню будову (структуру) та особливі, специфічні інтереси; залежить не тільки від домінуючої частини населення (групи, класу), а тією чи іншою мірою — і від інших соціальних груп суспільства, і не тільки від впливовості різних соціальних угруповань всередині країни, а й від зовнішньо-політичних умов. Відносна самостійність державної влади — об’єктивна основа існування її перехідних за соціальною сутністю типів.

Відповідно до Конституції України 1996 р. (ст. 5) єдиним джерелом влади в Україні, тобто державної влади, є народ. Вона здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Владу глави держави здійснює Президент України. Органами виконавчої влади є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації. Органи судової влади — Конституційний Суд України, суди загальної та спеціальної юрисдикції.

Органи законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України.