Державний устрій

Державний устрій — елемент форми держави, який характеризує територіальну організацію влади та державне самовизначення населення (нації), що на ній проживає. Державний устрій визначає: принцип поділу території держави на складові елементи; спосіб організації населення на певній території; рівень врахування інтересів національних меншин шляхом надання територіям їх проживання певних повноважень щодо територіального самоврядування; наявність або відсутність у складових держави ознак політичної самостійності та державності; взаємовідносини між різними рівнями державних органів влади (центральними, регіональними і місцевими). Розрізняють дві форми державного устрою — просту (унітарну) та складну (федеративну). Для простої за устроєм держави характерні: повна політична єдність; єдина система органів державної влади на всій території; адміністративно-територіальний поділ і відсутність політичної самостійності у територіальних одиниць; єдине громадянство, єдина грошова система та єдність інших політичних, економічних, соціальних і культурних (духовних) державних інститутів. Складна за устроєм держава характеризується наявністю національно-державних або інших державних утворень (штатів, земель, республік тощо). Вона утворюється на підставі договору між суб’єктами, кожен з яких зберігає політичну самостійність і ознаки державності. Класифікація складних держав не є однозначною. Типовим різновидом такої держави є федерація, проте деякі автори вважають складними також імперію, конфедерацію, унію, співтовариство та співдружність. Асоційованість цих форм та збереження повної самостійності суб’єктів ставлять під сумнів існування їх як цілісних держав.

За державним устроєм Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію (ст. 2 Конституції України). На території України немає інших державних утворень, а територія держави в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною.

Державний устрій України є простим, однак характеризується особливістю, пов’язаною з існуванням Автономної Республіки Крим. Останній надано дещо більші права у вирішенні питань самоврядування, ніж адміністративно-територіальним одиницям.