Державні інтереси

Державні інтереси (від лат. interest — важливо, має значення) — специфічні цілі, орієнтири, принципи та настанови, спрямовані на раціональну організацію внутрішньої і зовнішньої політики держави, на адекватну репрезентацію інтересів громадянського суспільства, всебічний розвиток політичної свідомості й культури народу, а також на створення дієздатного державного апарату як засобу реалізації основної мети і завдань держави.

Одним з найважливіших напрямків втілення державних інтересів є взаємодія їх із суспільними інтересами. Взаємодія названих інтересів полягає насамперед у неприпустимості зазіхання держави на інтереси громадянського суспільства. У протилежному випадку держава перетворюється на тоталітарну. Коли ж саме суспільство проявляє пасивність у створенні власних структур і механізмів для регулювання існуючих в ньому інтересів, віддаючи ці функції державі, то це позбавляє його природних імпульсів до саморозвитку, забезпечення вільної самореалізації людської особистості. Подоланню цих суперечностей сприяє демократизація усіх сторін суспільного життя, коли зміст політики і законів держави визначає суверенна воля народу. Іншим важливим компонентом у структурі державних інтересів є взаємовідносини держави із сусідніми країнами, а також її місце та роль у світовому політичному і економічному порядку. Кожна країна має свої унікальні інтереси й, окрім цього, — інтереси коаліційні, регіональні та глобальні. Відтак основу державних інтересів складають фізичне виживання і політична незалежність, збереження недоторканності її території та кордонів, безпека та добробут громадян. Важливою сферою державних інтересів є національна безпека, що означає здатність до ефективного захисту фізичної цілісності держави, її території, гарантії економічних відносин із зовнішнім світом на прийнятних для неї умовах, захист демократичних форм від зовнішньої і внутрішньої загрози. В останній час з’являється також така нова царина зовнішньополітичних державних інтересів, як цілеспрямоване посилення загальної геополітичної сили держави, що полягає у здійсненні контролю за прийняттям важливих рішень на різних наддержавних рівнях, щоб вони не суперечили державним інтересам, у забезпеченні доступу до джерел енергії та сировини, нових ринків, у захисті новітніх технологічних розробок, збереженні національно-культурної своєрідності. Що ж до державних інтересів у процесі державотворення, то, за умови демократичного розвитку, вони мають збігатися із загальнолюдськими цінностями, такими, як людяність і цивілізований гуманізм; соціальна і національна справедливість, віротерпимість; демократія на багатопартійній основі та широкому народному представництві; патріотизм.

Загалом у політології не існує однозначного тлумачення державних інтересів. Хоча категорія «державні інтереси» в цілому об’єктивна і за своєю суттю раціональна, у політичній практиці її виразником та інтерпретатором виступають політичні еліти суспільства, насамперед ті, що перебувають при владі. У свою чергу представники інших політико-елітарних груп постійно здійснюють експертну оцінку внутрішньої і зовнішньої політики, систематизують поточні державні інтереси, виявляють загрози для них і пропонують політику ліквідації цих загроз. У країнах з ліберально-демократичними формами правління різне бачення державних інтересів з боку політичних акторів виставляється на суд виборців. Таким чином, визначення державних інтересів проходить через процедуру демократичної легітимації.

Див. також Держава, Інтереси соціальні.