Деспотія

Деспотія (грец. δεοποτεια, букв. — володарювання, панування) — 1) Різновид абсолютної монархії (поряд з тиранією і режимом освіченого абсолютизму). Для деспотії характерна ніким і нічим не обмежена влада правителя над усіма членами суспільства, його цілковита сваволя, крайня централізація влади і безправність підданих. За деспотичних режимів широко застосовуються неправові методи державного управління. Класичними деспотичними були стародавні держави Ассирія, Вавилон, Єгипет, Іран, Китай та ін. До феодальних деспотій належали, зокрема, Багдадський халіфат (8—9 ст.), держава Великих Моголів в Індії (16—17 ст.) та Османська імперія.

Про деспотичні методи правління згадував ще Арістотель, характеризуючи тиранію. У своїй класифікації правильних і неправильних форм держави він визначав тиранію як «монархію, що деспотично ставиться до політичного суспільства». В такій державі, на думку Арістотеля, правитель керується не інтересами спільного блага, а своїми особистими інтересами, володарює не на підставі законів, а на власний розсуд.

2) У переносному значенні — крайні вияви публічної чи приватної влади або жорстока поведінка, що відзначаються необмеженою сваволею, цілковитим ігноруванням бажань і волі інших.