Диктатор

Диктатор (лат. dictator, від dictare — повторювати, диктувати, наказувати) — володар, правитель, що одноосібно управляє державою і має необмежену владу. Диктатор як найвища посадова особа з необмеженою владою вперше з’являється в Римській республіці. Призначався консулами за погодженням із сенатом на час найбільшої небезпеки для держави, але не довше ніж на 6 місяців. Після виконання свого завдання, ліквідації небезпеки або по закінченні 6-місячного строку диктатор складав свої повноваження.

Спочатку посаду диктатора обіймав лише патрицій, у 356 р. до н. е. ним уперше став плебей. Владу диктатора подібного типу востаннє зафіксовано у 220 р. до н. е. Згодом диктатор почали призначатися з порушенням республіканських законів, їхня влада набула монархічного характеру. Так, у 82 р. до н. е. Корнелій Сулла був призначений диктатором на невизначений строк (dictator perpetuus). Після смерті Гая Юлія Цезаря законом Марка Антонія у 44 р. до н. е. посаду диктатора ліквідовано.

Розрізняють два класичні типи диктатора: 1) надзвичайний і повноважний диктатор, який мав найвищу владу, необмежені законодавчі, виконавчі та судові повноваження, командував військом. На час його правління діяльність інших посадових осіб або скасовувалася, або ж різко обмежувалася; 2) диктатор, наділений найвищою владою цільового характеру, передусім для вирішення короткострокових завдань — виконання релігійного обряду, проведення урочистостей, скликання народних зборів тощо.

Із зникненням диктатора класичного зразка цим терміном найчастіше визначають правителя, в руках якого зосереджена влада, не обмежена правом, іншими інститутами, який ігнорує правові й моральні норми, а в своїх діях спирається на збройну силу із застосуванням насильства і репресій (у 20 ст. — це А. Гітлер, Б. Муссоліні, Й. Сталін та деякі ін.).

У процесі українського державотворення 1917—1920 pp. були випадки надання керівникам окремих українських державних утворень повноважень диктатора. Так, ознаки військового диктатора мала влада гетьмана П. П. Скоропадського в Українській державі 1918 р. У травні 1919 р. Є. Петрушевича було оголошено диктатором Західної області Української Народної Республіки.