Дискримінація політична (від лат. diskriminatio — розрізнення, розділення) — свідоме обмеження учасників політичного процесу щодо свободи їхньої діяльності; часткове чи повне, тимчасове чи постійне позбавлення тих чи тих учасників політичного життя їхніх конституційних та інших прав і свобод. Найчастіше дискримінація політична здійснюється за ознаками раси, національності, статі, релігійних або політичних поглядів, часто шляхом прийняття відповідного законодавства або фактичного здійснення дискримінації у повсякденному житті чи насадження расистської ідеології. Різновидами дискримінації політичної у внутрішньополітичній діяльності держави виступають: позбавлення громадянських прав — виборних прав, свободи друку, слова, зборів, союзів, совісті і т. ін. (за критеріями грамотності, осідлості, статі і т. ін.); дискримінація щодо опозиції, дисидентів, іноземців; різноманітні форми расової дискримінації (сегрегація, апартеїд, геноцид); соціальна дискримінація (заниження оплати праці жінок, молоді, іноземців і т. ін.). У плані зовнішньополітичної діяльності дискримінація політична означає встановлення для певних представників, організацій, держав менших прав порівняно з іншими. Це виражається у вигляді гіршого режиму експорту-імпорту товарів, обмежень торгівлі або повної блокади з метою політичного тиску в системі міжнародних відносин. Відповіддю держав, що зазнали дискримінації політичної в міжнародних стосунках, можуть бути реторсії (дії, передбачені міжнародним правом, спрямовані на відновлення порушених прав та повернення збитків, що їх спричинено дискримінаційними санкціями), або репресалії (санкції в рамках міжнародного права для повернення збитків, спричинених незаконними діями іншої держави, у випадку її відмови зробити це добровільно). Основним суб’єктом дискримінації політичної виступає держава через посередництво своїх законодавчих, виконавчих і судових органів, хоча вона може здійснюватись і всередині тієї чи іншої організації (наприклад, заборона фракційної діяльності в партії). Об’єктом дискримінації політичної можуть виступати окремі громадяни, великі й малі соціальні групи, громадські і політичні організації. Дискримінація політична може бути легальною, тобто обмеження здійснюються у повній відповідності до законодавства даної держави, або латентною, коли система політичних відносин виключає будь-яку можливість діяльності політичної опозиції. Дискримінація політична має місце в умовах як тоталітарного, так і ліберально-демократичного політичних режимів. Тому проблема захисту прав і свобод кожної особи, незалежно від расової, національної, класової, релігійної та іншої належності, є однією з глобальних проблем сучасності. Однак не можна ототожнювати дискримінацію політичну в умовах тоталітаризму і демократії: в першому випадку вона є прихованою і має тенденцію до посилення, а в другому — долається за допомогою політичних механізмів. |