Дискусія політична

Дискусія політична (від лат. discussio — розгляд, дослідження) — обмін думками, всебічне обговорення спірних політичних питань і актуальних політичних проблем у публічних зборах або в засобах масової інформації. Дискусія політична в сучасному світі політики є своєрідним відображенням різноголосся думок, наявного на всіх рівнях політичного життя, зумовленого самою специфікою функціонування плюралістського суспільства. Зазначена форма політичного розвитку і вдосконалення суспільства характерна для демократичних суспільств і неможлива в умовах тоталітаризму й авторитарних політичних режимів. Причому чим демократичнішою є держава, тим більше в ній проводиться різноманітних дискусій політичних. Так, у США щороку проводиться до 50 000 подібних зібрань.

Дискусії політичні бувають кількох видів. Один з найпоширеніших — масова дискусія, яка відрізняється неформальністю її здійснення, рівністю всіх присутніх (за винятком головуючого), відсутністю чіткої регламентації виступів. До названого типу дискусій політичних належать, наприклад, закриті партійні збори або засідання постійних парламентських комісій. Інший вид — групова дискусія, зорієнтована на обговорення певних питань перед аудиторією спеціально виділеною групою. Цей вид дискусії політичної, як правило, має характер диспуту, не вирішує спірних політичних питань (проблем), не схиляє аудиторію до абсолютної уніфікованості дій. Одним з найпоширеніших варіантів групової дискусії є діалог, що передбачає двох основних і другорядних, але досить добре підготовлених учасників. Різновидом дискусії політичної є також політичний симпозіум, що має вигляд ряду виступів групи людей з короткими промовами на одну й ту ж тему. Політичні симпозіуми проводяться з метою розширення світогляду певної аудиторії і здійснення впливу на неї. Оптимальне число виступаючих на симпозіумі — до п’яти осіб, оскільки такий варіант (апробований на практиці) дає змогу висловитись і розвинути свої погляди іншим його учасникам.

Успіх дискусії політичної залежить від рівня апробації, який повинна заздалегідь пройти винесена для обговорення тема. Апробація (перевірка) повинна зосереджуватись на таких питаннях: відповідність теми інтересам і рівню знань аудиторії, вірогідність вирішення винесених для обговорення питань (проблем); обмеження обговорюваних питань часовими рамками; забезпечення необхідної кількості учасників і слухачів. Ведення дискусії політичної вимагає від керівництва добре підготовленого плану, об’єктивності, цілеспрямованості, такту, особистого авторитету. Ефективність обговорення питань вимагає від учасників дискусії політичної підготовки доцільного плану, вміння оперувати фактами і додатковими даними; діловитості, вміння виступати в дебатах; конструктивного, неупередженого мислення.

Уміння вести дискусію політичну — невід’ємна складова політичної культури суспільства, ступеня його демократизму. Дискусії не мають сенсу, якщо більшість їх учасників є некомпетентними або малокомпетентними з винесених для обговорення питань або якщо учасники сприймають їх як черговий привід до виступу з упередженими, заздалегідь сформульованими поглядами й думками. В умовах демократичного суспільства дискусія політична передбачає: ненав’язування своєї волі її учасникам, вміння йти на компроміси; об’єктивність, вдумливе ставлення до інших виступів і зауважень; вміння висловлювати свою думку лише з тих питань, що відносяться до теми обговорення; відсутність страху перед відкритим зіткненням різних поглядів і думок. Справжня робота думки під час ведення дискусії політичної полягає у формуванні, збагаченні та видозміні різноманітних поглядів у світлі нових знань про політику.

Див. також Дебати політичні, Полеміка.