Дисципліна

Дисципліна (від лат. disciplina — виховання, навчання) — певний стиль поведінки людей, який відповідає нормам права і моралі, що склалися в суспільстві, або вимогам певної організації. Дисципліна є необхідною умовою нормального існування будь-якого суспільства. Завдяки дисципліні поведінка людей набуває упорядкованого характеру, що забезпечує колективну діяльність та функціонування соціальної та соціально-політичної організації. У суспільстві завжди існує загальнообов’язкова дисципліна і спеціальна дисципліна — обов’язкова тільки для членів певної організації (корпоративна, трудова, партійна, військова і т. п.).

Розрізняють три основні типи дисципліни: внутрішню дисципліну, або самодисципліну; дисципліну з міркувань вигоди; дисципліну примусу. Внутрішня дисципліна припускає глибоке засвоєння (інтеріоризацію) членами суспільства норм, які регулюють поведінку людей. Така дисципліна підтримується без зовнішніх санкцій і примусових дій («авторитет звичаїв, освячених одвічною значущістю і звичайною організацією на їх дотримання» — М. Вебер). Дисциплінована людина випробовує прийняті норми поведінки, має внутрішню потребу їм слідувати і у випадку їхнього недотримання відчуває докори совісті, почуття провини і т. ін. На відміну від внутрішньої дисципліни, дисципліна з міркувань вигоди і дисципліна примусу спираються на зовнішні санкції — позитивні або негативні. Зрештою, дисципліна визначається ступенем збігу особистих інтересів членів суспільства, їх потреб та виконуваних ними соціально зумовлених норм поведінки. Якщо ці норми не є внутрішніми пружинами дій індивіда, то в поведінці людей виникають різного роду відхилення. Ці відхилення або регулюються з допомогою механізмів соціального контролю, або можуть призвести до змін і ліквідації існуючих норм та інститутів. Однак суспільно шкідливою може виявитись й надмірно жорстка дисципліна, тому що за цих умов члени суспільства позбавляються творчої ініціативи, а суспільна система втрачає необхідну гнучкість. Дисципліна політична існує в двох вимірах — як загальнодержавна і внутрішньоорганізаційна. Загальнодержавна дисципліна вимагає виконання всіх норм, визначених конституцією і законами держави, усіма громадянами та їхніми самодіяльними організаціями. Дисципліна внутрішньоорганізаційна зобов’язує тільки членів даної організації (партії, руху, спілки і т. п.) виконувати статутні норми і рішення цієї організації.

У різних суспільних системах жоден із типів дисципліни не існує в ізольованому вигляді. Можна говорити тільки про питому вагу того або іншого типу дисципліни. На етапі демократичного становлення і розвитку країни важливими засобами зміцнення дисципліни є підвищення свідомості і самосвідомості громадян, посилення вимог до організованості, відповідальності, культури і моральності членів суспільства та їх організацій.

Див. також Культура влади, Норми політичні.