Дифамація

Дифамація (лат. diffamatio — обмова, ганьблення) — публічне поширення дійсних або вигаданих відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина чи організації. Законодавством України передбачено цивільно- та кримінально-правові засоби захисту честі, гідності, ділової репутації її громадян. Зокрема, забезпечується можливість доведення неправдивості, невірогідності чи довільного тлумачення розповсюджених відомостей.

Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України громадянин або організація мають право у судовому порядку вимагати спростування відомостей, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво або завдають шкоди їхнім інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності. Порядок спростування встановлює суд. У разі поширення дифамації через ЗМІ вона має бути спростована в тому самому друкованому виданні, такій же радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом у порядку, встановленому законодавством [ст. 37 Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992), ст. 43 Закону «Про телебачення і радіомовлення» (1993)]. Крім того, громадянин або організація, стосовно яких поширено відомості, що не відповідають дійсності або принижують їхню честь і гідність чи завдають шкоди їхнім інтересам або діловій репутації, мають право вимагати не тільки спростування, а й відшкодування завданої їм майнової і моральної шкоди.

Різновидом дифамації є зведення наклепу — «поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу». Зазначені дії є підставою для застосування кримінальної відповідальності (ст. 125 Кримінального кодексу України).