Діаспора

Діаспора (грец. διαοπορα — розсіяння, розпорошення) — частина етнічної спільноти, що перебуває за межами кордонів країни народження внаслідок їх вигнання завойовниками або загрози геноциду, політичних і соціально-економічних чинників, природно-кліматичних катаклізмів.

Процес формування діаспор сягає прадавніх часів. Із 7 ст. до н. е. бере свій відлік єврейська діаспора. Внаслідок Іудейської війни (60—70 pp. н. е.), зруйнування римлянами Єрусалима і винищення євреїв найбільша частина єврейського населення Палестини розселилася по всьому світу. З 14 ст. бере свій початок вірменська діаспора. Європа, Америка, Близький і Середній Схід стали пристановищем для вірмен, які зазнали жорстоких турецьких погромів наприкінці 19 — на поч. 20 ст. Процес формування української діаспори найактивніше відбувався у 19—20 ст. Внаслідок політичної та економічної еміграції українців була сформована західна українська діаспора, що нараховує 3—4 покоління. На трьох українців, які проживають в Україні, припадає один українець у діаспорі. З економічних та політичних причин численною є східна українська діаспора (країни колишнього СРСР, де проживає 10—12 млн. українців). Відомий т. зв. український екватор: Кубань, Казахстан, Алтай, Примор’я — місця масового розселення українців. Зелений Клин та Малиновий Клин у Росії, Сірий Клин у Казахстані та Росії, Берестейщина в Білорусі — райони компактного проживання українців.

В умовах іноетнічного середовища українська діаспора зберігає мову, культуру, народні звичаї, побутові традиції. Зарубіжне українство має свої організаційні та координаційні центри. До Світового конгресу вільних українців належить майже 140 організацій. Проведення в Києві трьох Всесвітніх форумів українців (1992, 1997, 2001 pp.) засвідчило бажання української діаспори докласти своїх зусиль до розбудови української державності.