Діяльність політична

Діяльність політична — невід’ємна складова загальної людської діяльності, специфічна сутність якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп (класів, партій, суспільних організацій тощо), спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади. Діяльність політична включає вироблення, формулювання і обгрунтування цілей політики, вибір засобів досягнення цілей, процес використання обраних засобів і результати діяльності. Діяльність політична характеризується свідомими діями, цілеспрямованістю, задовільненням політичних інтересів, виступає однією з найважливіших умов існування суспільства.

Діяльність політична включає два нерозривно пов’язані аспекти — теоретичний і практичний. Теоретична, розумова діяльність політична формує політичну свідомість, мислення, менталітет, які характеризують носіїв політики, її суб’єктів, їхні орієнтації. Вона включає ряд творчих начал: мистецтво, творчість, інтуїцію, емоційний стан, політичне проектування, планування і т. д. Практична діяльність політична — це організаційна і контрольна діяльність, конкретне управління, керівництво, добір і розстановка кадрів, їх підготовка, навчання, вироблення і прийняття рішень, обмін інформацією, організація і функціонування органів влади, взаємодія державних і громадських закладів і т. ін. Взагалі ж діяльність політична — це теоретична і практична багатоаспектна праця, зорієнтована на здобуття (захоплення), зміцнення, утримання, вдосконалення та здійснення політичної влади. Діяльність політична має два рівні: перший, нижчий — політична участь. Реальними формами цього рівня діяльності полвтичної є: вибори, мітинги, збори, маніфестації, голодування, альтернативні рухи, страйки і т. ін. Другий — вищий рівень діяльності політичної — це політичне функціонування, тобто професійна діяльність політична, яку здійснюють члени уряду, депутати парламенту, керівники партій, рухів, політичні інститути, професійні вчені-політологи, це апаратна робота, робота з кадрами і т. ін. Діяльність політична завжди має конкретний характер і здійснюється як взаємодія суб’єктів і об’єктів політики, тобто вона має суб’єктивно-об’єктивний, об’єктивно-суб’єктивний характер. Основними формами політичної взаємодії є: гегемонія, плюралізм, компроміс, консенсус, союз, блок, конфронтація, політичний екстремізм, конфлікт, війна. Процес діяльності політичної має декілька стадій або фаз: цілеположення, артикуляція політичних інтересів, прийняття політичних рішень, політичне прогнозування і політичне моделювання, реалізація прийнятих рішень, проведення аналізу результатів прийнятих рішень.

Важливою формою теоретичної, розумової діяльності політичної, яка не досить розвинута в багатьох країнах, у т. ч. і в Україні, є політичне прогнозування, передбачення. Ця складна і відповідальна форма діяльності політичної вимагає специфічних умов: високої загальнонаукової і особливо професійної політологічної і філософської підготовки суб’єктів політики; достовірної, широкої й своєчасної інформації; всебічного знання співвідношення політичних сил (союзники, прихильники, супротивники, нейтрали); необхідну (розвинуту) економічну базу прийняття політичних рішень; організованість, спроможність даної політичної сили (партії, руху, нації, держави); певний громадський настрій, розвинуту громадську думку. Ефективність діяльності політичної багато в чому залежить саме від рівня політичного прогнозування, яке, крім вищезазначених умов, вимагає і розвинутої політичної інтуїції провідних політичних діячів, особливо політичних лідерів даної країни.

Див. також Активність політична, Взаємодія політична, Воля політична, Вплив політичний, Ефективність політики, Маніпулювання політичне, Маркетинг політичний, Менеджмент, Менеджмент політичний, Мобільність у політиці, Пасивність політична, Прагматизм політичний, Рішення політичне, Стиль у політиці, Стратегія і тактика політична, Технології політичні, Технологія прийняття політичного рішення, Управління політичне, Участь політична.