Договір політичний

Договір політичний — добровільна угода між двома або кількома суверенними державами або міжнародними організаціями, а також народами, націями, соціальними або політичними угрупованнями щодо встановлення, зміни або припинення їхніх взаємних зобов’язань і прав у галузі політичного співробітництва.

Договір політичний укладається, як правило, у письмовій формі й має багато найменувань (трактат, хартія, пакт, конвенція, договір, протокол, декларація, комюніке, угода і т. ін.), проте всі ці документи мають однакову юридичну основу й силу. Договори політичні, які укладаються в усній формі, мають найменування «джентльменська угода». За кількістю учасників договори політичні поділяються на дво- і багатосторонні, за порядком приєднання до них — на відкриті й закриті.

Україна, як самостійна держава, має багату практику підписання договорів політичних з часів Київської Русі. Ця практика поповнилася за часів Національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. підписанням Б. Хмельницьким Зборівського (1649 р.) і Білоцерківського (1651 р.) договорів з Польщею, Переяславської угоди з Росією (1654 p.). Україна першою підписала в 1921 р. Ризький мирний договір з Польщею, у 1922 р. — Договір про дружбу й братерство з Туреччиною. У складі колишнього СРСР Україна була учасником Паризьких мирних договорів 1947 р. з Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною та Фінляндією. За участю України підписані Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966), Конвенція про політичні права жінки (1952) тощо. Після здобуття незалежності Українська держава з поч. 90-х pp. підписала багато договорів політичних, які зміцнили її становище у світовому співтоваристві.

Див. також Договір суспільний.