Досвід політичний

Досвід політичний — почуттєво-емпіричне пізнання політичного життя, що ґрунтується на історичній практиці; результат діяльності людей, їх соціальних спільнот, який включає сукупність знань і умінь, що історично склалися у сфері політичного життя. У досвіді політичному фіксуються сталі знання та уявлення про політику, практичні навички політичної поведінки. Систематизація досвіду політичного є однією з найважливіших функцій політики, здійснення якої потребує глибоких знань з історії політичної думки, правознавства, політології, соціології та інших наукових дисциплін.

Розрізняють повсякденний (емпіричний) досвід політичний і досвід політичний теоретично осмислений. Повсякденний досвід політичний фіксує в собі переважно зовнішню видимість політичних процесів і відносин, через що він може виступати як «оманлива видимість речей» (К. Маркс). Теоретично осмислений досвід політичний пов’язаний із проникненням у сутність політичних процесів і відносин, виявленням властивих їм суперечностей, закономірностей і тенденцій розвитку, з’ясуванням конкретно-історичної зумовленості та ступеня соціального значення цих процесів для подальшої діяльності.

В політології розрізняють також позитивний і негативний досвід політичний. З позицій діалектичної логіки поняття позитивного і негативного досвіду політичного перебувають у відношеннях взаємозв’язку і взаємопереходу. Позитивний досвід політичний, в разі його абсолютизації й використання без урахування нових умов, призводить до негативних наслідків, через що стає джерелом негативного досвіду. Негативний досвід політичний, якщо він осмислений і враховується в практиці, дає позитивний матеріал для подальшої діяльності, застерігає від помилкових рішень, від руху у «глухий кут».

Досвід політичний як продукт діяльності широких мас людей, соціальних спільнот, політичних інститутів є компонентом політичної культури і тісно взаємопов’язаний з іншими її компонентами. Він є важливим джерелом розвитку політичних знань і політичної ідеології, сприяє вдосконаленню структури і функціонування політичних інститутів, розвитку способів політичної діяльності. Сприйняття і усвідомлення досвіду політичного є необхідною умовою політичної соціалізації особи, формування політичної культури суспільства, соціальних спільнот та індивідів. Як компонент політичної культури досвід політичний пов’язаний насамперед з історичною культурою.

Замовчування або відхід від історичної правди, спотворене, суб’єктивістське, кон’юнктурне тлумачення і сприйняття історичного минулого народу, його досвід політичний, «переписування» сторінок історії, історичний нігілізм глибоко деформують політичну культуру і політичну свідомість людей.

Досвід політичний (позитивний чи негативний; результативний, ефективний чи безрезультатний; глобальний, світовий чи місцевий) стимулює пошуки нових політичних рішень і орієнтирів, нових прогнозів і форм політичної діяльності. Виходячи з цього, при використанні досвіду політичного важливо враховувати його зумовленість конкретно-історичними, національними, класовими, економічними, регіональними, культурними та іншими чинниками. Кожне суспільство формується на ґрунті властивих йому особливостей економічного життя, соціальної структури, політичної та загальної культури, традицій і не повинне наосліп копіювати розвиток інших суспільств. Ігнорування цього спричиняє «відторгнення» суспільством чужих політичних інновацій, засвідчує їх низьку ефективність в інших соціально-історичних і політичних умовах, що важливо враховувати при здійсненні політичних реформ у кожній державі.