Егалітаризм

Егалітаризм (від франц. egalite — рівність) — суспільно-політична теорія, що обстоює загальну зрівняльність як принцип організації суспільного життя (руссоїзм, якобінство, більшовизм, певною мірою лібералізм та ін.). Як суспільно-політичний термін слово «егалітаризм» нерідко використовується для характеристики побудованого більшовиками тоталітарного суспільства, псевдогаслом якого і слугував означений принцип. У первісних громадах егалітаризм був пов’язаний з вимогою зрівняльного переділу землі. На ранній стадії капіталізму склалися дві течії егалітаризму. Одна репрезентувала ідею зрівняння майна індивідуальних виробників за умови збереження приватної власності. Таку рівність на основі приватного володіння, соціальну доцільність котрої обґрунтовував, зокрема, Ж.-Ж. Руссо, робила спробу здійснити на практиці якобінська диктатура. Друга течія егалітаризму пов’язана з першими комуністичними утопіями, що проповідували потребу зрівняльного розподілу праці та продуктів на основі спільності майна (бабувісти). Гіпертрофованих рис егалітаризм набув у т. зв. «казарменому комунізмі», котрий практично нівелював здатності і потреби окремого індивіда. Теоретики марксизму принцип егалітаризму висунули для боротьби з експлуататорським класом. Коли марксистсько-ленінська партія в 1917 р. захопила владу, вона цей принцип проголосила як основоположний для побудови соціалістичного суспільства. Останнім часом помітні два суперечливі підходи до адаптування егалітаризму в нових соціально-політичних умовах. Прихильники неолібералізму дотримуються поміркованих поглядів, намагаючись обґрунтувати і практично втілити різноманітні форми компромісу між принципами рівності можливостей і рівності результатів. Вони виступають за нівелювання майнових відмінностей, підвищення ролі держави у справі регулювання доходів населення, податкової політики, різних соціальних програм розвитку і т. п. Апологети неоконсерватизму, навпаки, обстоюють протилежні позиції, вважаючи, що сам егалітаризм недоцільний, оскільки проголошувана ним рівність результатів суперечить принципові свободи і природі людини, сприяє розвиткові споживацьких настроїв. З розпадом біполярного світу спостерігається досить цікава тенденція до «примирення» зазначених протилежних концепцій егалітаризму.