Емігрант

Емігрант [лат. emigrans (emigrantis) — той, що виселяється] — особа, яка виїхала або виїздить з держави свого громадянства чи країни свого постійного (звичайного) місця проживання з метою поселення на постійне місце проживання в іншій країні. Право на еміграцію є правом особи і за міжнародним правом повинне гарантуватися державою громадянства особи або країною, в якій особа проживає. Право кожної людини залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, закріплене в багатьох міжнародних документах. Найважливіші з них: Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 p., Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 p., Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 р. та Протоколи до неї (№ 1, 2, 4, 7, 11). 17 липня 1997 р. Верховна Рада України ратифікувала згадану конвенцію, і вона, згідно зі ст. 9 Конституції України, стала частиною національного законодавства держави.

У ст. 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, «вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом». Відповідно до ст. 64 Конституції України такі обмеження із зазначенням строку їх дії можуть мати місце в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Основним Законом визначено, що громадянин України не може бути вигнаний за межі України (ст. 25). Згідно зі ст. 64 Конституції право невигнання громадянина України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. Заборона примусової еміграції міститься у п. 1 ст. 3 Протоколу № 4 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 p.: ніхто не може бути висланий, індивідуально чи колективно, із держави, громадянином якої він є. Порядок реалізації права на еміграцію (виїзд) з України регулюється Законом «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (1994). Питання оформлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон регулюються указом Президента України «Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 28 жовтня 1993 р. та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31 березня 1995 р. (зі змінами й доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 3 квітня 1997 р.).

Конституція України закріплює рівний правовий статус громадян України, які проживають за кордоном, з громадянами України, які проживають в Україні (ст. 24). Відповідно до ч. 3 ст. 25 Конституції держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Виїзд іноземців та осіб без громадянства з території України регулюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (1994, в ред. 2003), постановою Кабінету Міністрів України «Про Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» від 29 грудня 1995 р. та Положенням про посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затвердженим Кабінетом Міністрів України 7 серпня 1995 р.