Енгельс Фрідріх

Енгельс Фрідріх (1820—1895) — німецький мислитель і політичний діяч, один з основоположників марксизму. Енгельс брав активну участь у нелегальному революційному «Союзі справедливих», за дорученням якого спільно з К. Марксом у 1848 р. написав «Маніфест Комуністичної партії». Він був членом Генеральної ради І Інтернаціоналу, брав активну участь в організації та роботі II Інтернаціоналу. Написав численні праці: «Становище робітничого класу в Англії», «Селянська війна в Німеччині», «Революція і контрреволюція в Німеччині», «Анти-Дюрінг», «Роль насильства в історії», «Про розклад феодалізму і виникнення національних держав», «Походження сім’ї, приватної власності і держави», «Розвиток соціалізму від утопії до науки» та ін. У марксистській політичній концепції можна виокремити ряд положень, сформульованих Енгельсом. Він вперше систематично виклав основи історичного матеріалізму (термін вжито у 1892 p.), висунув думку про походження і еволюцію класів у суспільстві. Як і Маркс, Енгельс вважав, що рушієм історії є класова боротьба, вершиною якої є боротьба пролетаріату з буржуазією, що означало, по суті, месіанське призначення пролетаріату, реалізувати яке останній може через політичну революцію, насамперед насильницького типу. Енгельс опрацював проблеми походження держави, її розвитку. Суттєвими елементами держави він вважав територіальний поділ, публічну владу, податки, відчуження від суспільства. Суть державної влади, на думку Енгельса, — класове панування. Революція покликана знищити стару державну владу і створити на її уламках державу диктатури пролетаріату. Демократія, вважав Енгельс, це лише засіб, одна з політичних форм; держава потрібна пролетаріатові не в інтересах свободи, а в інтересах придушення своїх супротивників. Свобода ж «прийде тоді, коли держава як така перестане існувати». Енгельс наголошував на тому, що пролетаріатові необхідно мати власну політичну партію, яка повинна вести перманентну ідеологічну боротьбу, виступав за існування преси, незалежної від партії, яка в рамках партійної програми могла б критично оцінювати діяльність партії. Завдяки зусиллям Енгельсом були підготовлені до друку й видані другий і третій томи Марксового «Капіталу». В останні роки життя Енгельс, враховуючи реальні зміни в європейському соціально-політичному житті, висловив ряд ідей, які по-новому розглядали капіталістську дійсність кінця 19 ст.

Див. також Маркс К., Марксизм.