Етикет політичний (від франц. etiquette — зведення правил поведінки) — норми поведінки, порядок дій і правил, взаємовідносин і принципів у політиці, що становлять сукупність найдоцільніших, глибоко усвідомлених і конкретизованих стосовно того чи іншого суспільства норм загальнолюдської моралі. Етикет політичний тісно пов’язаний із соціальною структурою конкретного суспільства й жорстко визначається нею. У ньому, як правило, віддзеркалюються традиційні уявлення представників тієї чи іншої спільноти про зверхність свого суспільства, народу над чужими, про переваги своєї цивілізації над усіма іншими. Разом з тим етикет політичний є зводом універсальних правил, застосовуваних в усьому цивілізованому світі. Етикет політичний поряд із властивою йому специфікою, похідною від середовища, на яке він поширюється, торкається всього розмаїття стосунків між людьми. Коли ж той чи той аспект людського життя в ньому відсутній, це означає, що етикет або застарів, або ж його підім’яла якась ідеологія. Етикет політичний передбачає: тактовність у відносинах з людьми; толерантність щодо протилежних поглядів і опонентів; неприпустимість крику як «гучної преамбули агресії» (X. Ортега-і-Гассет); культуру використання у промовах гумору і цитат; поважне ставлення до жінок, людей старших за віком і положенням; виваженість слів і фраз у бесідах і в полеміці; вміння слухати і вчасно закінчувати розмови; знання дипломатичних правил і норм поведінки, службових взаємовідносин і т. ін. Найбільш узагальненим і поширеним у сфері політичних відносин є дипломатичний етикет як вираз культури в міжнародних відносинах різних рівнів. Важливим засобом взаємовідносин, розвитку контактів політичного характеру в дипломатичній практиці є прийняття. Найпоширенішими в дипломатичній практиці є такі види прийнять, як «сніданок», «обід», «вечеря», а також прийняття типу: «бокал шампанського», «бокал вина», «коктейль», «а ля фуршет», «журфікс». Загальна кількість запрошених на прийняття визначається діловою потребою контактів. Незалежно від призначення, обсягу й різновиду будь-яке дипломатичне прийняття має політичний характер, оскільки на ньому відбуваються зустрічі представників іноземних держав. Протокольна практика України як складова міжнародної має деякі особливості в організації й проведенні прийнять, але в цілому вона збігається зі світовою. |