Етнодержавознавство

Етнодержавознавство — нова наукова дисципліна і новий напрям дослідження, що базується на розумінні органічної взаємодії етнонаціонального та державного. Етнодержавознавство «відштовхується» передусім від етнонаціональної сфери як важливого державотворчого принципу, що надає самій державі «вкоріненість» у життєдіяльність націй, з одного боку, і надає національному поступові яскраво вираженої державницької спрямованості, піднімає національну цінності до рангу загальнодержавних та загальнолюдських — з іншого. Проблемно-теоретичне завдання етнодержавознавства — осмислення та переосмислення позитивного багатства історії, філософії, політології, соціології, політичної етнології, етнополітології, етнополітики, правознавства та інших наук для того, щоб стати своєрідним індикатором філософсько-соціологічного, етнологічного та політико-правового знання про багатогранну діяльність народу в етнонаціональному бутті та державотворенні. Лише такий підхід дає змогу розглянути, наприклад, націю не лише як спільноту етнічну, але й як територіальну та політичну, державно-громадянську, поєднати розгляд права на національне самовизначення із здійсненням нацією її основного загальносоціального права на політичне самовизначення, з’ясувати тенденції державно-етнічного визначення націй (народів), етнічних меншин, особи. У термін «етнодержавознавство» вкладається зміст, що має сприяти відродженню національної державності на новій основі, правовій базі з допомогою національного права, на основі його норм та принципів, які етнодержавознавство має науково забезпечити. Певною мірою це: національно-державне будівництво в тій чи іншій державі, його етнонаціональна політика, принципи державної «опіки» етнічних меншин; вивчення та узагальнення співвідношення етносів та держави, розробка дієвого механізму їх взаємодії, реалізація природного права на їх гідне існування в державних межах, захист «своїх» етносів у діаспорі; «домінанта політичної сфери суспільного життя над економічною» (М. Драгоманов), тобто визнання за державою з її політичною системою і конституційними можливостями координації соціально-економічного життя. Під етнодержавознавством розуміють також галузь науки на межі етнології (національного), етнополітології та державознавства, що вивчає правове реформування суспільства задля того, щоб відобразити «стихію національних інтересів» у логіці «загальновизнаних положень юриспруденції» (Ж. Ренан). З етнологією («етнічністю»} його зближує «функціонування» на тлі етнічного поля. З етнополітологією — акцент на глибинний взаємозв’язок нації та держави, етнофілософією — потяг до теоретико-методологічних підходів, осмислення етнодержавницької, етноправової «матерії». Об’єктами вивчення етнодержавознавства мають бути: етнос (нація) та держава у динаміці їх тісної взаємодії, проблеми етнонаціонального буття у контексті державотворення; співвідношення унітаризму та федералізму як засад державотворення в багатоетнічному суспільстві; динаміка взаємовідносин держави з титульним та рецесивними народами; проблеми юридичної етноконфліктології, суверенізації, самовизначення нації, етнічних груп, особи, народу, держави.

Етнонаціональне в етнодержавознавстві належить до самих основ державності, Конституції, якщо розуміти останню не просто як збірку основних законів, а як втілення в державних інститутах органічного синтезу головних елементів соціуму. Зрештою, етнонаціональна проблема в сьогоднішньому розумінні — це питання про здатність національно-державної структури регулювати і прогнозувати конфлікти, що можуть виникнути на етнонаціональному грунті.

Див. також Етнологія політична, Етнополітика, Етнополітологія, Етнос.