Етнократія

Етнократія (від «етнос» — народ, «кратія» — сила, влада) — термін, що вживається в етнополітології для визначення монопольної влади одного етносу в державі. Етнократії, як правило, були поширені в минулому, коли війни між племенами, народами фактично були політикою, що здійснювалась за допомогою певних методів, а саме: дипломатію, переговори заступали зброя, сила, насильство. Переможець встановлював владу від імені народу, що переміг. Це була давня і найпоширеніша форма етнократії.

З часом зміст самого поняття «етнократія» змінюється. Панування одного народу над іншим, це вже довели наполеонівські війни, стає анахронізмом і практично неможливим. Явище етнократії в повному обсязі хоч і не зникає, проте набуває іншого виразу. Утворюються т. зв. «етнократичні клани», які орієнтуються на певні національно-етнічні символи і традиції, які є етноінтегруючими заходами для етнічних еліт у політиці, бізнесі і навіть у повсякденному побуті. Отже, зміст і смисл етнократії значно змінився.

Етнократичні ідеї як прояв політичної орієнтації набувають нерідко свого поширення в поліетнічних державах, де етнічність відіграє роль значного політичного чинника. Їх роль збільшується в період т. зв. національних криз, міжетнічних конфліктів тощо. Наслідком цього є те, що влада на місцевому, регіонально му рівні переходить до рук етнократичних сил. Провідна ідея їхньої діяльності — ідея національного суверенітету. Проте пріоритет етнічного над принципами демократії і прав людини веде до того, що етнократія перетворюється в національно-обмежену бюрократію і тиранію. Тоді настає криза «національної ідеї», що нерідко приводить до громадянської війни та національної катастрофи.