Етнологія політична

Етнологія політична — одна з нових соціально-політичних наук, яка вивчає місце і роль у політичному житті народів як етноісторичних спільнот.

Предметом профільного дослідження етнології політичної є «ділянка взаємного покриття» між політичною і етноісторичною сферами суспільної життєдіяльності людей — соціоісторична цілісність, позначена у світовій науці як «політичне життя народу-етносу» або «життя народу-етносу в політиці» (Л. Гумплович). У цій «ділянці» йдеться, зокрема, про розкриття внутрішнього творчого потенціалу народу-етносу в державотворенні і громадсько-політичному будівництві, в партійно-політичній структуралізації громадянського суспільства і соціально-політичних кампаніях (виборах, референдумах, господарських, культурних заходах та ін.); про специфіку політичного життя поліетнічних країн, держав і суспільств; про специфічні якості народів-етносів у міждержавних стосунках і зовнішньополітичному спілкуванні; про міждержавні відносини і етнополітичний зміст воєн, революцій, визвольних рухів, міграцій і депортацій народів та ін. Враховуючи специфіку «побудови» будь-якого етнополітичного феномену, який «складається» з історично достовірного і логічно належного, етнологія політична обрала своїм «місцевим» методом історіологізм («історіологічний метод»), природно, не виключаючи можливостей користування методами інших наук. Серцевина специфіки нового методу — у спроможності комплексного — історіологічного, а не однобічного (фактографічного, етичного чи емоційного), прояснення таємної сутності т. зв. «етнополітичних парадоксів» й історичних фактів, у яких дози «історичного» і «логічного» розподіляються де порівну, а де й нерівномірно. За допомогою вищезазначеного нового методу можна реставрувати історичні явища і політичні процеси, відтворити адекватну істину, зрозуміти минуле і сучасне, прогнозувати гіпотетику майбутнього.

У контексті етнополітичних закономірностей сучасності в статусі основного закону для етнології політичної опинився «закон адекватизації політологоетнологічних аспектів буття народу-етносу в політиці». Йдеться про адекватизацію стадії соціоцивілізаційної зрілості певного народу-етносу та його рівня політико-культурницького розвитку, з одного боку, і форми держави, типу в ній політичного режиму та моделі громадянського суспільства — з іншого. Така адекватизація подібних політологічних феноменів за умов одноетнічного і поліетнічного суспільств є різнохарактерною. Більшість людських спільнот сучасності є поліетнічними, і саме в умовах їхнього розвитку найрельєфніше (але не скрізь і не завжди - «очевидним чином» і «дотичним шляхом»!) проявляє свої детерміністські потенції зазначений закон.

У теоретико-методологічній призмі етнологія політична багато що в етнополітичному житті постає перед нами в новому світлі, парадоксально виказує свою історіологічність, приховане самовиявляється, квазіхаотичне починає давати про себе знати як законоподібне, а самі політолого-етнологічні законоподібності викристалізовуються в дотичні закономірності, що піддаються розумовій інтерпретації та інтелектуально-етичній корекції. У цьому й полягає місія нової науки і потреба в ній за сучасних умов. До того ж етнологія політична розпочинає своє буття у знаменний час політичної історії України, відображаючи його у своїх теоретико-концептуальних здобутках і формуючи його відкритими закономірностями етнополітичного життя.

Див. також Етнодержавознавство, Етнополітика, Етнополітологія, Етнос.