Етнополітологія

Етнополітологія — наука про сутність, характер і форми існування й розвитку етносів (націй та етнонаціональних груп), їхню роль і місце в історії людської цивілізації та політичному житті суспільства, про їхні взаємовідносини з державою та її органами; наука про закони й закономірності етнополітичних процесів на мікро- й макрорівнях, про засади й принципи етнонаціональної політики. Етнополітологія є своєрідним синтезом двох важливих суспільних наук — етнології (наука про етноси) і політології (наука про політику). Крім того, етнополітологія тісно пов’язана з етнографією, етносоціологією, етнопсихологією, етноконфліктологією тощо.

На Заході етнополітологія давно вже є однією з основних, самостійних і досить авторитетних наук і навчальних дисциплін. Цивілізовані суспільства не шкодують сил і коштів на її розвиток: працюють десятки інститутів і центрів етнополітичних досліджень, відкрито сотні відповідних кафедр, виходить значна кількість наукової, навчальної та довідкової літератури, видаються десятки спеціалізованих журналів тощо. Наслідок — відносно висока етнополітична культура і досить стабільна етнополітична ситуація у багатьох розвинутих країнах. Становлення і необхідність розвитку етнополітології як науки і як навчальні дисципліни в Україні зумовлені цілим рядом об’єктивних і суб’єктивних чинників. Головний з них є: дезінтеграція СРСР і створення суверенної незалежної України; криза марксистсько-ленінської теорії нації та національних відносин; банкрутство національної політики КПРС; розвал системи «військово-політичного» та «інтернаціонального» виховання; етнічний ренесанс; могутній процес політизації етносів; необхідність збереження єдності та територіальної цілісності Української держави при максимальному врахуванні специфіки регіонів, задоволенні їхніх особливих інтересів; загострення дискусій про форми, шляхи й методи розв’язання етнополітичних проблем; входження України у світове цивілізоване співтовариство; розширення зв’язків із українською діаспорою в усьому світі й низький рівень етнополітичної культури; перебування значної частини громадян України в полоні старого етнополітичного мислення тощо. У відродженій Українській державі на етнополітологію можуть бути покладені теоретико-методологічні, пізнавальні, світоглядні, прикладні та прогностичні функції, цілі й завдання, зокрема: допомагати звільнитися від догм і стереотипів старого етнополітичного мислення; сприяти оволодінню новим етнополітичним мисленням; знайомити із західними етнополітичними теоріями і концепціями, які довели свою життєздатність та творчий конструктивний потенціал, а також зі світовим досвідом вирішення етнонаціональних проблем; розкривати сутність справді демократичної етнонаціональної політики, розробляти її концепцію, виробляти механізм її впровадження у життя; вести пошук оптимальних шляхів зняття міжетнічних суперечностей, ефективних засобів встановлення етнополітичної стабільності та вирішення етнополітичних конфліктів; давати науково обґрунтовані прогнози розвитку етнополітичної ситуації; сприяти підвищенню етнополітичної культури тощо.

Методологічною основою етнополітології може й повинне стати нове етнополітичне мислення як сукупність поглядів, ідей, концепцій та теорій, а також заходів, методів і шляхів усунення міжетнічних суперечностей, розв’язання етнополітичних конфліктів, стабілізації етнополітичної ситуації тощо. Нове етнополітичне мислення включає цивілізаційний, гуманістичний підходи, еволюційний шлях та політичні методи. Таке мислення є величезним досягненням всієї цивілізації, найвищою загальнолюдською цінністю і своєрідним ключем до розуміння сутності, характеру й рушійних сил етнополітичних процесів, методології розв’язання всіх етнополітичних проблем. Відмова від догм і стереотипів старого етнополітичного мислення — важлива передумова нормалізації етнополітичної ситуації в Україні, перехід же на позиції нового етнополітичного мислення — запорука її національно-державного відродження, стабілізації, а у перспективі — і гармонізації міжнаціональних відносин.

Див. також Етнодержавознавство, Етнологія політична, Етнополітика, Етнос.