Європейського дому ідея

Європейського дому ідея — політична концепція, що, перебуваючи у стадії постійної розробки, визначає утвердження на європейському континенті надійної системи безпеки життя народів на основі розуміння спільності їх долі. Ідея європейської спільноти неодноразово висувалась в історії політичної думки. Так, французький політичний діяч П. Дюбуа ще на поч. 14 ст. зауважував про можливість створення союзу європейських держав. На поч. 15 ст. польський юрист П. Влодковіц проголосив ідею мирного співіснування між усіма європейськими народами. 1693 р. англійський політичний діяч В. Пенн у своїй праці «До теперішнього і майбутнього миру в Європі» висунув ідею створення Європи від Атлантики до Уралу з єдиним парламентом (представництво, пропорційне до населення кожної із європейських країн). Мислителі наступних часів також зверталися до ідеї європейського дому, так чи інакше зосереджувались на потребі реорганізації європейського співтовариства, необхідності для всіх європейських народів докласти зусиль і засобів для створення єдиного європейського простору при збереженні національної незалежності. Вищеназвані ідеї продовжують впливати на динаміку суспільно-політичного розвитку Європи. Саме на ідею європейської спільноти, що висувалася в різні часи, спирається концепція «єдиного європейського дому», яка припускає, що весь накопичений морально-гуманістичний потенціал може бути використаний на благо всіх європейських народів. Ця ідея спрямована на створення європейської системи безпеки невоєнними методами, на розвиток співробітництва в усіх сферах діяльності, на формування загальноєвропейської свідомості. Відомі політики нашого часу (Ш. де Голль, В. Брандт, Г. Вільсон) мислили категоріями відмови від стереотипів «холодної війни», створення «Європи від Атлантики до Уралу», стверджуючи, що формула Клаузевіца «війна є продовження політики іншими засобами» не відповідає більше військово-стратегічним реаліям. Провісниками нового європейського мислення стали історичні документи Гельсінкського Заключного акта, НБСЄ та ін.

Щодо поняття «ідея європейського дому» існує дві точки зору: згідно з однією ідея європейського дому відображає абстрактне прагнення до єдності й безпеки; згідно з другою — «європейський дім» становить сукупність площин, які взаємодіють між собою (економічних, військових, політичних, екологічних, гуманістичних, геополітичних). Багато західних політологів (Ж. Мінк, А. Тираскольські, Ж.-М. Дайє, П. Мейсснер, П. Шеффер) розглядають ідею «загальноєвропейського дому» як алегорію, яка порушує багато питань економічних і політичних. Е. Еплер вважає, що це поняття відповідає довгостроковим інтересам Зх. Європи, що ця концепція привела до взаємного відкриття суспільно-політичних систем, означає кінець розколу Європи, що європейська спільнота повинна існувати всупереч ідеологічним розбіжностям. Л. Алмон наголошує на приматі загальнолюдських цінностей: «Вільний дім — це такий дім, де існує вільна комунікація між жителями окремих квартир, а поки цього немає, не може бути і мови про таку спільноту». Представники малих і середніх народів вважають, що ідею європейського дому слід приймати з великим застереженням, тому що логіка зверхності все одно виявить себе. Американські політологи (З. Бжезінський, Г. Кіссінджер, С. Венс) вважають, що це призведе до відриву Зх. Європи від США, в ній може бути завуальована ідея нової політики щодо Німеччини.

Радикальні перетворення в Центральній та Східній Європі, розпад Радянського Союзу та виникнення нових незалежних держав докорінно змінили геополітичну ситуацію. Нові реалії поставили на порядок денний необхідність переходу від однієї соціально-економічної моделі до якісно іншої, з метою адекватного політичним реаліям розв’язання проблем міжнародної безпеки. Ідея європейського дому активно розвивається РБСЄ, Європейським Союзом, Радою Європи, Європарламентом, вона має майбутнє і стає конкретнішою. Європейське співтовариство вже сьогодні активно розвивається в сфері культури, захисту прав людини, охорони навколишнього середовища.

Див. також Європейська інтеграція, Європейський парламент.