|
Єгипту Стародавнього політична думка — сукупність політичних поглядів і міфологічних уявлень стародавніх єгиптян. Найбільш ранні політичні погляди останніх висловлювались спочатку у міфологічних уявленнях: про правду, справедливість, місце людини у світі, божественне походження владних стосунків; про космос, що, на відміну від хаосу, упорядкований богами; про земні порядки, які повинні відповідати небесним настановам. Вони вважали, що всі питання функціонування державної влади, проблеми справедливості і правосуддя зосереджені в руках богині істини і порядку Маат. З часом слово «маат» набуває загальної назви і втілює розуміння природно-божественної настанови справедливості, якій повинні відповідати всі дії суддів-жерців і будь-які настанови тодішнього права — звичаїв, законів, адміністративних рішень, інших офіційно схвалених правил поведінки. Такі ранні уявлення дійшли до нашого сучасника у вигляді написів на внутрішніх стінах пірамід, у папірусних згортках, саркофагах, у різноманітних гімнах на честь фараонів, у найдавніших літературних пам’ятках — «Повчанні Птахотепа» (3 тисячол. до н. е.), «Життєпису вельможі Уни» (26 ст.), «Розпорядженні з Коптоса» (25 ст.), «Повчанні Ахтоя Уахкара» (23 ст.), «Повчанні Аменемхета І» (20 ст.), «Реченні Іпусера (18 ст.), «Літописі Тутмоса III» (15 ст.), «Книзі мертвих» (2 тисячол.), «Приписі про службові обов’язки верхнього сановника» (15 ст.), численних міфах і казках доби Середнього, Нового і Пізнього царств (21—6 ст.), творах Геродота, Плутарха, Гекатея Абдерського, Манефона, Діодора Сицилійського (5—1 ст. до н. е.) й інших документах та історичних творах. Творцем світу і всього живого на Землі, верховним царем і батьком інших богів вважався бог сонця, бог-фараон Ра, який згодом ототожнювався з Амоном. Ра владував над богами і людьми багато тисячоліть, а потім передав царювання своїм нащадкам, також богам — Осірісу, Ісіді, Сету, Гору та ін., від яких і походять понад 340 фараонів-людей, які, за Геродотом, правили 11340 років. Спочатку існували близько 40 розрізнених держав-полісів, які до середини 4 тисячол. об’єднались у 2 царства — Верхній і Нижній Єгипет, а через 5—6 століть — у єдину, централізовану східну деспотію на чолі з самодержцем-фараоном у центрі і його помічниками — номами у регіонах. Знову різко посилюється культ бога Ра, а разом з цим культ фараонів, які, починаючи із серед. 3 тисячол., проголошують себе його синами — єдинодержавними земними богами — богами мудрості, які «опромінюють землю більше сонячного диску», дають життя, дихання, харч всім своїм підлеглим. Автори повчань та інших пам’яток параполітичної єгипетської думки посилено пропагували божественність державної влади, вихваляли всі форми східної деспотії, виходили з необхідності суспільної нерівності людей, закликали «нижчих» безоглядно підпорядковуватись «вищим», виправдовували насильницькі дії щодо придушення натовпу, вбачали суспільство у вигляді піраміди, верхівкою якої є боги і фараони, а підніжжям — народ. Між ними розташовувались жерці, знать та чиновники. Разом з тим єгипетські мислителі висловлювали побажання не зловживати владою, приборкувати в собі корисливі прагнення, поважати старших, не грабувати бідних, не ображати слабких і т. ін.
|
|
