Закон конституційний

Закон конституційний — різновид закону як акта вищої юридичної сили, що приймається органом законодавчої влади чи референдумом в особливому порядку. Закон конституційний визначає основи суспільного і державного ладу, він є юридичною базою для поточного законодавства. Закони конституційні: мають вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів; юридично закріплюють співвідношення політичних сил у суспільстві та баланс їхніх інтересів; забезпечують внутрішню єдність норм національного законодавства, роблять ефективною взаємодію національних та міжнародних правових систем; визначають вичерпне коло відносин, що ними регулюються; характеризуються особливою процедурою прийняття та охорони з боку держави.

До числа законів конституційних належать конституція держави, закони, якими вносяться зміни й доповнення до конституції, та закони, що конкретизують положення конституції і прямо передбачені нею.