|
Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» — основний правовий документ, який визначає право громадян України на свободу совісті, правові гарантії і можливості його реалізації, а також регулює в Україні відносини держави і релігійних об’єднань. Цей закон, прийнятий Верховною Радою України 23 квітня 1991 p., визначив обов’язки держави щодо релігійних організацій і останніх — перед державою і суспільством. У Законі визначено, що в Україні церква відокремлена від держави. Державна система освіти відокремлена від церкви (релігійних організацій), має світський характер. Кожному громадянину гарантоване право на свободу совісті, яка включає насамперед світоглядний і конфесійний плюралізм, право вільно відправляти релігійні культи і право поширювати свої релігійні або атеїстські переконання. Згідно із Законом батьки одержують можливість виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних світоглядних переконань і характеру ставлення до релігії. Громадяни України мають рівні права у всіх галузях економічного, релігійного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. Усі релігійні віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Здійснення свободи совісті підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров’я і моралі, а також інших прав і свобод громадян. Нова правова регламентація діяльності в Україні релігійних організацій, ствердження державою необхідних матеріальних і соціальних умов для функціонування, демократизація сфери церковно-державних відносин зумовили значні зміни ставлення релігійних організацій до влади.
|
|
