Залежності теорія

Залежності теорія — одна з концепцій сучасної теорії міжнародних відносин, що визначає в структурі міжнародної системи, зокрема в її економічній підсистемі, істотні відмінності в становищі окремих суб’єктів (акторів), які відбивають їхню функціонально-рольову нерівність. Головним у теорії залежності є аргумент про те, що суверенні держави, котрі належать до суспільств, що розвиваються, тривалий час були залежними у сфері технології, фінансів, а також за основними параметрами міжнародної економічної системи, де переважають ринкові відносини та їхні носії — світові «центри сили». Ці менш розвинуті суспільства, згідно із теорією залежності, розглядаються як «невільні», бо вони нібито не можуть існувати без зазначеної залежності. Теорія залежності, яку було розроблено аргентинським економістом Р. Пребішем наприкінці 40-х pp. і розвинуто американським політологом А. Франком у 60-і pp., стверджує, що рівень розвитку країн Латинської Америки є низьким через їх надмірну залежність від експорту сировини та імпорту промислових товарів. За А. Франком, зміст теорії залежності зводиться до таких положень: слаборозвинуті країни є відносно розвиненими придатками капіталістичних країн Європи та Північної Америки; багаті країни не змогли б створити свого добробуту без експлуатації бідних, через те слаборозвиненість є просто зворотним боком розвинутості; на відміну від теорії «модернізації», що зосереджується на чинниках внутрішнього розвитку відсталих країн, необхідно зважати на їхню належність до світової економіки, в якій домінують розвинуті країни. Апологети теорії залежності (здебільшого прибічники марксизму) вважають, що конвергенція між розвинутими та відсталими країнами абсолютно неможлива, що посилання на неї є, власне, ідеологічним виправданням капіталістичного панування в «третьому світі». Останнім часом теорію залежності було піддано критиці за її «упередженість» і за «спотворення дійсності». До того ж деякі політологи висловлюють думку, що теорія залежності позбавляє національну історію її самобутності та розглядає місцевих акторів просто як «пішаків у руках зовнішніх сил» (Т. Сміт). Теорія залежності у західній політичній науці останнім часом трансформувалась у свою концептуальну протилежність — теорію «взаємозалежності».