Ідеологія політична

Ідеологія політична (від грец. ιδεα — поняття і λογος — учення) — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики. Ідеологія політична може розглядатися як форма суспільної свідомості й як явище культури. Як елемент культури ідеологія політична є продуктом соціально-політичної діяльності людей, їх духовного виробництва. Але її специфіка і відмінність від багатьох інших елементів культури полягає в тому, що вона створюється діяльністю певних верств — ідеологів, політиків, учених. Народні маси, соціальної спільноти безпосередньо не створюють ідеології, проте їхні інтереси, уявлення про суспільно-політичне життя є поживним ґрунтом для її формування.

Структурно ідеологія політична складається з політичних теорій та ідей, суспільно-політичних ідеалів, цінностей, концепцій політичного розвитку і політичних програм, політичних символів тощо. На відміну від науки ідеологія політична містить у собі не лише знання політичного життя, але й ставлення, оцінку політичних процесів з позицій інтересів соціальної спільноти, політичної партії — носія цієї ідеології, через що ідеологія політична більш упереджена, ніж політична наука. Ідеологія політична може містити в собі, поряд із справжніми знаннями, і неправильні, хибні уявлення про політичні процеси, відносини і стан політичного життя, що проявляється в політичних міфах, утопіях. Політична міфологія спотворено відбиває стан політичного життя, дає помилкові орієнтири політичній поведінці мас, їх громадсько-політичних об’єднань. Поширення міфів у суспільній свідомості може спричинити тимчасовий успіх, але рано чи пізно за принципом бумеранга повертається проти самих творців таких міфів. Серед цінностей ідеології політичної виділяються політичні символи — умовна знакова система, що виражає ті чи інші політичні ідеї та ідеали, приналежність власника певного символу до певного товариства, руху, організації. На думку П. Сорокіна, «червоний колір переслідується не тому, що він червоний, а тому, що він символ думок, бажань і почуттів, які ворожі існуючому ладові». Політична історія підтверджує також думку французького політичного діяча М. Рокара, що конфронтація поміж окремими прошарками суспільства нерідко йде навколо символів.

Ідеологія політична виконує важливі соціальні функції: пізнавальну, мобілізаційну, нормативно-регулюючу, контрольну, політичної соціалізації тощо. Ідеологія політична глибоко взаємопов’язана з політикою. Вона наділяє її системою ідеалів і цінностей, сприяє вибору мети, спрямовує політику. Одночасно політика по суті справи ідеологічна, на ґрунті певної ідеології політичної формулюються політична мета і підбираються засоби її реалізації, мобілізується соціальна маса для підтримки цієї мети та участі в її здійсненні. Разом з тим існує проблема межі взаємопроникнення ідеології й політики. Гіперідеологізація політики спотворює її, позбавляє можливості адекватно реагувати на нагальні потреби суспільства, на зміни, що в ньому відбуваються, ефективно вирішувати життєво важливі проблеми. Одночасно обмеження простору, в якому ідеологія політична має взаємодіяти з політикою, створює вакуум у системі суспільно-політичних орієнтацій і регуляцій, послаблює чи руйнує соціальні і духовні ресурси політики.

Необхідність ідеології політичної для сучасної України визначається потребами вироблення певної системи політичних поглядів, надання цій ідеологічній системі основоположного значення у виробленні політичного курсу держави та поширення знань про неї задля сприйняття її більшістю населення. Це уможливить вироблення цілісної політики в економіці та соціальній сфері, усунення суперечностей у процесі державотворення.

Див. також Ідеал політичний, Ідеократія.