Іларіон

Іларіон (11 ст.) — церковний і політичний діяч Київської Русі, перший митрополит із русичів. Навчався у школі князя Володимира, пізніше у школі при храмі Сорока мучеників у Константинополі, де слухав лекції відомого візантійського історика М. Псела. Після повернення до Києва — пресвітер церкви Спаса у с. Берестові біля м. Києва. Соратник князя Ярослава Мудрого у боротьбі за об’єднання Київської Русі. Виступав за рівноправність руської й грецької церков та незалежність Русі від Візантії. У 1051 р. собор єпископів обрав Іларіона — першим із русичів — київським митрополитом. Через незадоволення Візантії його політикою Іларіон змушений був у листопаді 1053 р. постригтись у ченці Києво-Печерського монастиря під ім’ям Никона, пізніше був ігуменом цього ж монастиря. Створив літописний звід, який був використаний Нестором для складення літопису «Повість врем’яних літ», а також видатну пам’ятку політичної і правової думки Київської Русі — «Слово про Закон і Благодать».

У першому руському політичному трактаті «Слово про Закон і Благодать» Іларіон поставив важливі політичні проблеми. Осмислюючи всесвітню історію та роздумуючи над долею Русі, Іларіон виходив із поділу історичного розвитку людства на два етапи: перший — епоху Старого Заповіту, коли відносини між людьми будувались на принципах рабства, безмежної покори та владарював «закон» (тобто звичаєве право); другий — епоху Нового Заповіту, коли панують свобода, істина і «благодать». Розвивав положення, що «благодать» дарована всьому світу, і тому не може бути окремих богообраних народів, до яких зараховували себе візантійці. Обстоював ідею рівності всіх народів, виступав проти гегемоністських посягань Візантії та висловлював надію, що руський народ ніколи не буде поневолений чужинцями.

Вперше у вітчизняній політичній теорії Іларіон поставив питання про відповідальність князя перед підданими. Обов’язком князя вважав не ведення агресивних війн, а захист Вітчизни. Намітив зовнішньополітичну концепцію Русі. Головним завданням князя вважав забезпечення миру; ввів поняття «грози» (зовнішньої агресії, загрози).