Імплементація

Імплементація (від лат. implere — наповнювати, досягати, виконувати, здійснювати) в міжнародному праві — організаційно-правова діяльність держав з метою реалізації своїх міжнародно-правових зобов’язань. Механізм імплементації міжнародно-правових норм включає в себе сукупність правових та інституційних засобів, що використовуються суб’єктами міжнародного права на міжнародному та національному рівнях. Міжнародна система імплементації складається із створених на підставі міждержавних договорів універсальних, регіональних і локальних міжнародних організацій, спеціалізованих установ та їхніх допоміжних органів. За їх допомогою стає можливим об’єднання зусиль держав та міжнародних організацій у реалізації діючих норм міжнародного права. Національну систему імплементації становлять органи державної влади та інші органи держави, уповноважені забезпечувати виконання країною міжнародно-правових зобов’язань. Оскільки норми міжнародного права породжують правовідносини між суб’єктами міжнародного права і не породжують їх між суб’єктами внутрішнього права, необхідні додаткові внутрідержавні засоби для перетворення цілей, закладених у нормах міжнародного права, в реальні дії органів державної влади, юридичних осіб та громадян, що перебувають під юрисдикцією держави.

В Україні система органів імплементації визначена в Конституції та в Законі «Про міжнародні договори України» (1993).