Інновації політичні

Інновації політичні (англ. innovation — нововведення, від лат. innovatio — відновлення, оновлення, зміна) — створення нових підходів і технологій на основі переосмислення попереднього досвіду і запровадження новітніх досягнень та їх комплексне використання у сфері політики. Інновації політичні особливо притаманні суспільствам у перехідні часи, коли формуються нові система влади і соціального управління й поступово (часом через гострі колізії) відходять у минуле попередні стереотипи, коли формується новий понятійний апарат політики, адекватний перехідному стану суспільства. Інновації політичні класифікуються за фундаментальними засадами, тобто поділяються на: генетичні, коли політичні ідеї формулюються у відповідь на потреби економічної, політичної, соціальної і духовної сфер життя; історичні, в яких відображається запозичення політичних ідей з різних етапів вітчизняної і світової історії. За потенціалом інновації політичні поділяються на: принципово нові ідеї; старі ідеї, що набули нового звучання у змінених умовах; ідеї старі, але такі, якими свого часу не скористалися практичні політики; різноманітні комбінації всіх видів політичних ідей.

В Україні інновації політичні виявляються в сучасних умовах на теоретичному і політично-прикладному рівнях, насамперед у розробці концепції державотворення, формуванні багатопартійності, виникненні незалежних (недержавних) політологічних дослідницьких центрів, відродженні вітчизняної політологічної спадщини.