Інституційний дизайн

Інституційний дизайн — конструювання та проектування інститутів політичної демократії в сучасних державах на основі політичних знань та політичного досвіду демократичних суспільств (найбільш характерне для США). З точки зору інституційного дизайну політична наука постає як специфічне політичне підприємництво, пов’язане з розбудовою політичних інститутів, розглядається як наука інженерно-технологічного типу. Як взірець інженерно-політичного підходу до політики інституційний дизайн розглядає розбудову американської демократії та діяльність її «батьків-засновників» щодо розробки конституції.

Інституційний дизайн як новітній дослідницький напрямок виник внаслідок активізації й продуктивного використання мікроекономічного аналізу в політології, зокрема методологічного індивідуалізму та моделі раціонального вибору. Останнє виходить з того, що поведінка людей є раціональною, якщо всі вони діють у рамках даних ресурсів з метою максимального забезпечення власної користі. Методологічний індивідуалізм, на відміну від теорії політичного ринку, обмежує застосування моделі раціонального вибору аналізом індивідуальної поведінки і пояснює соціальну діяльність лише індивідуальними мотиваціями. Кваліфікуючи групову дію як ірраціональну, інституційний дизайн розглядає як дійсно наукове розуміння суспільних явищ з позиції мотивів індивідуальної поведінки та їхньої раціонально-егоїстичної природи. Саме завдяки цьому, на думку представників теорії інституційного дизайну, у США було спроектовано найбільш успішний і оптимальний варіант конституції й політичної системи. Оволодіння методологією інституційного дизайну має важливе значення для суспільств, котрі перебувають на етапі творення демократичної державності, становлення нових політичних і соціальних інститутів.

Див. також Конституційний дизайн.