Інформаційне суспільство

Інформаційне суспільство — суспільство постіндустріального типу з характерно вираженою роллю в його функціонуванні інформації, інформаційних структур і технологій як управлінських механізмів. Концепція інформаційного суспільства виникла в 70-і pp. 20 ст. Її відомими представниками є Д. Белл, З. Бжезінський, Д. Нейсбіт, А. Кінг, Е. Тоффлер, Б. Ланв’є, Е. Сміт, Д. Плевник та ін. У сучасній політичній науці Заходу інформаційне суспільство розглядається переважно з двох позицій: 1) як синонім, різновид постіндустріального суспільства або один з етапів у його розвитку; 2) як якісно новий ступінь суспільного прогресу, що йде на зміну постіндустріальному суспільству. Вищевказані підходи зв’язує воєдино те, що постійно розвивається явище загальноцивілізаційного характеру, яким є т. з. «інформаційна революція» зі стійкою тенденцією до наростання її потреб і можливостей, проблем і суперечностей. Сучасний інформаційний потік, який не можна ні з чим порівняти і який не має аналогів за силою впливу на світове співтовариство й характеризується всепроникаючою здатністю, сучасний інформаційний потік, пов’язаний передовсім, з небувалим розвитком ринку знакової продукції, появою нових інформаційних технологій, удосконаленням і збільшенням кількості засобів масової комунікації. Постійне розширення і поглиблення цього потоку вимагає від людства невпинного пошуку засобів запобігання можливим негативним наслідкам вторгнення інформації в структуру людської свідомості з огляду на ідеологічний, ціннісно-орієнтований характер цієї інформації та її здатність деформувати духовне життя окремих суспільств і людства в цілому.

Пошуки адекватних відповідей на питання про ступінь впливу інформації на людину передбачають знання і глибоке розуміння основних тенденцій розвитку інформаційного суспільства. До таких відносяться: атомізація сучасного суспільства, подолання надмірної залежності індивідуума від маси, розширення ступеня свободи особи; підвищення ролі інформації та інформатизації як основи політичного аналізу, моделювання і прогнозування політичної діяльності як вирішального фактора суспільного розвитку, буття людини; вплив процесу розвитку комунікацій, зокрема електронних засобів передачі інформації, на виникнення якісно нового стану економіки, влади і суспільства (О. Тоффлер), на політичні і соціальні цінності (З. Бжезінський); інтелектуалізація людської діяльності, виділення, з одного боку, панівних елітних груп, діяльність яких пов’язана зі збором, обробкою і поширенням інформації, з доступом до найвпливовіших засобів масової комунікації (наприклад, кабельне і супутникове телебачення), та, з іншого боку, — розширення ступеня доступності інформації для широких верств населення, а також наявність технічних засобів, що дозволяють її одержувати.

Створення глобальної інформаційно-комунікативної мережі, яка є «становим хребтом сучасної цивілізації» (Е. Сміт) і породила феномен інформаційного суспільства, вимагає постійних зусиль, спрямованих на подолання своєрідного «інформаційного синдрому», пов’язаного з такими явищами, як диференціація суспільства, що тягне за собою необхідність розвитку діалогу між управлінським апаратом і підлеглими; небезпека виникнення інфократії (влади власників інформації); суперечність між універсальними завданнями демократії і потребами розвитку традиційного суспільства; труднощі подолання демократичними засобами монополії на інформацію, забезпечення контролю суспільства за діяльністю засобів масової інформації і формування відповідального законодавства.

Інформаційне суспільство за сучасних умов є одним з вирішальних чинників демократизації громадського життя на внутрішньополітичному рівні розвитку держави, а також створення наднаціональних структур на зовнішньополітичному рівні, що разом узяте значною мірою сприяє звуженню можливостей збереження або формування владними засобами «закритого суспільства».