Іредентизм

Іредентизм (від італ. irredento — невозз’єднаний) — рух за приєднання території або територіально-політичного утворення (автономії, національного округу тощо) однієї держави до території іншої держави під гаслами етнокультурної єдності населення. Як політологічний термін, «іредентизм» походить від однойменної назви політичного руху в Італії наприкінці 19 ст., який вимагав приєднання до Італії території з італійським населенням, що перебувала у складі Австро-Угорської імперії.

Іредентизм буває одностороннім, тобто похідним від вимог груп населення, що належать до території, яка прагне відділення, або ж від вимог груп населення іншої держави, котрі прагнуть приєднання відповідної території до своєї держави. Іредентизм також буває двостороннім, що передбачає зустрічний рух вищезазначених спільнот обох держав. У переважній більшості випадків безпосередні прояви іредентизму передбачають два етапи. Перший етап — виділення і другий — наступне об’єднання певної території з сусідньою державою. Головним аргументом, що дає обгрунтування права на спірну територію, є аргумент етнокультурної (релігійно-конфесійної, лінгвістичної, етнографічної та ін.) єдності населення певної території та титульного етносу певної держави. Прикладами іредентизму можна вважати територіально-політичні вимоги одне до одного багатьох пострадянських держав та їхніх взаємовідносин із сусідніми державами (наприклад — проблеми Росії і Криму, Молдови й Румунії, підкарпатських русинів в Україні), а також взаємні територіальні претензії і прагнення державних утворень у колишній Югославії.

Аналізуючи окремі прояви іредентизму в сучасній Україні, вітчизняні вчені, зокрема, зауважують: «Зрештою, ділити український народ на українців, угро-росів, карпато-росів, руснаків, русинів, малоросів, південноросів — однаково, що, наприклад, поділяти мадярів в Угорщині на мадярів, венгрів, угорців, угрів, гунгурів і під всі ці назви вимагати від Угорщини утворення на її території автономних республік» (О. Мишанич, Ю. Римаренко). Національне процвітання України, отже, не може бути гарантоване в разі, якщо населення окремих її регіонів буде орієнтуватись на іредентизм. Воно може бути забезпечене й гарантоване тільки у складі єдиної соборної суверенної України.