«Історія Русів»

«Історія Русів» — політичний трактат невідомого автора кін. 18 ст., який справив великий вплив як на українських (М. Гоголь, І. Срезнєвський, А. Метлинський, М. Костомаров, Т. Шевченко, С. Гребінка, П. Куліш, О. Барвінський), так і на російських мислителів (О. Пушкін та ін.).

Невідомий або невідомі нашому сучаснику українські патріоти-демократи, ретельно приховуючи свої власні думки у вигаданих листах і промовах історичних діячів, виявились справжніми співцями природних, божественних, історичних, моральних прав кожного народу на державну незалежність, прав на боротьбу з гнобителями. Трактат підготовлений з позицій уже відомих з часів Д. Локка на Заході — лібералізму, тобто інтелектуальної і моральної течії, яка передусім визнає політичні і економічні права особистості, її абсолютну цінність, свободу поки що привілейованих верств, рівність серед рівних того ж кола громадян, існування невід’ємних природних прав індивіда, суспільно-договірний характер держави, верховенство законів у суспільних відносинах тощо. На думку автора «Історія Русів», створивши власну Давньокиївську державу, український народ згодом втратив державну самостійність, об’єднавшись на добровільних засадах з рівними Україні Польщею та Литвою у Федеративній Речі Посполитій. І лише через те, що польські королі почали позбавляти українців прав і вольностей, переслідувати православну віру, козаки підняли повстання. Слова про природні права людини у творі виголошує сам Б. Хмельницький. «Всі народи, — говорить він, — що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічне життя своє, свободу і власність, і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронить становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги... Пощо ж нам, браття, бути нечулими і волочити тяжкі кайдани рабства в дрімоті і ганебному невільництві... Поляки вже все забрали у нас: честь, права, власність і саму свободу розмови і віросповідання нашого». На сумніви козацтва щодо порушення їхньої клятви на вірність Барабашеві гетьман відповідає, що «закони божественні, природні і громадянські завше такі клятви скасовують; і ви од них вільні, а більше всіх присяг ви зобов’язані своїй вітчизні — самою природою».

Автор політичного трактату доводить, що тиранське, насильницьке правління в Україні ніколи не було тривалим і довгочасним, бо народ умів боронити свою свободу від кривдників, руїнників, супостатів. Він виходить з принципу рівності народів, гостро виступає проти національної чванливості, презирства до «полячишків», «татаришків», «чубів», «хохльонків» тощо. В «Історії Русів» багато місць, де засуджується багатство, набуте за рахунок власного народу, зрадництво української шляхти. «Історія» сповнена поваги до простолюду, кріпаків, рядового козацтва. Цей твір в контексті сучасного історичного стану України має велике значення для укорінення національної свідомості. Може, саме тому «Історія Русів» іноді не без підстав називають «Декларацією прав української нації».