Клерикалізм

Клерикалізм (від лат. clericalis — церковний) — суспільно-політична практика здійснення церквою, релігійними політичними партіями та іншими релігійними організаціями системи заходів на конфесійній ідеологічній основі, спрямованих на досягнення домінуючої ролі релігії й церкви в різних сферах суспільного життя, а також на створення теократичної держави як необхідної умови врятування людства.

У різні історичні періоди, залежно від місця і ролі, які визначали становище релігії й церкви в суспільстві, клерикалізм поставав у різних формах — від участі духівництва у здійсненні державної влади в коаліції з іншими політичними силами до претензій на домінуючу роль релігії, церкви і кліру в державі. Характерна особливість сучасного клерикалізму — широке використання в своїх цілях релігійно-політичних партій та інших релігійних організацій. Вони є основною формою, в якій консолідуються сили клерикалізму і яка використовується як головний засіб ідейно-політичного впливу на маси. У європейських країнах клерикальні партії були відроджені чи створені в основному наприкінці або після Другої світової війни.

Важливою особливістю сучасного клерикалізму є те, що він, як правило, не може (за винятком деяких ісламських країн) претендувати на панівне положення релігії й церкви в державі й суспільстві. Теократичні форми войовничого клерикалізму, в усякому разі в умовах розвинених країн Заходу, в наш час не проявляються і, найпевніше, неможливі. Остання обставина ще тісніше об’єднує сили клерикалізму із світськими політичними організаціями, перетворює їх у традиційний елемент політичної системи суспільсва.